Атеизм (от греч. άθεος, безбожный), безверие — мировоззрение, характеризующееся отсутствием веры в существование каких-либо богов, духов, других сверхъестественных существ и т. Атеизм противопоставляется вере в существование сверхъестественного — теизма в форме многобожия (политеизма) или единобожия (монотеизма).[1] [2] некоторым религиям (буддизм, например) присуще отсутствие веры в персонифицированного бога.[3] Иногда такие религии называют атеистическими.
Символ атеистов
Процент верующих в каждой стране мира (2005)
Многие из тех, кто считает себя атеистами, скептически относятся ко всем» сверхъестественным " существам или явлениям, вполне логично указывая на отсутствие эмпирических свидетельств их существования. Другие приводят аргументы в пользу атеизма, опираясь на философию, социологию или историю. Хотя большинство из тех, кто называет себя атеистами, являются сторонниками светских философий, таких как гуманизм[4] и натурализм[5], не существует единой идеологии или шаблона поведения, присущего всем атеистам[6].
Від ІІІ ст. до н. е. і до кінця VІ ст. китайська цивілізація переживала кризу. Її наслідком стало остаточне утвердження імперії як форми організації китайського суспільства. До того ж цю форму запозичили й сусідні з Китаєм народи: японці, корейці, в’єтнамці.
Нарешті, 589 р. полководець Ян Цзянь силою зброї відновив єдність Китаю. Він був проголошений імператором і заснував династію Суй (581 – 618 рр.).
Проте цій династії не судилося тривалий час утримувати владу. Нерозважлива внутрішня та зовнішня політика виснажила ресурси країни, яка ще не встигла оговтатися від попередніх випробувань. Останній імператор дому Суй Ян Ді був убитий змовниками і до влади доступилася династія Тан (618 – 907 рр.). Її перші правителі Лі Юань і Лі Шимінь проводили доволі розсудливу політику, яка забезпечила розквіт Китаю. Нові правителі провели перерозподіл землі. Наполегливою працею мільйонів селян спустошені землі перетворилися на родючі ниви. А продумана податкова система забезпечила державі значні прибутки.
Династія Тан проводила активну завойовницьку зовнішню політику. Китай воював проти тюрків-кочівників і на початку VІІ ст. розгромив їх. Це дозволило імперії остаточно утвердити свій контроль над Великим шовковим шляхом. Також імперія встановила свою зверхність над Кореєю, Індокитаєм, Тибетом.
Помітні зрушення відбувалися тоді й у господарстві та повсякденному житті. Поширилося вирощування і споживання рису та чаю, які швидко стали традиційними продуктами харчування китайців. Почалося виготовлення цукру із цукрової тростини. Застосовувалася вдосконалена сільськогосподарська техніка: селяни користувалися одинадцятьма типами плугів, а також поливним колесом із глечиками, що приводилося в рух робочою худобою. Скрізь діяли водяні млини. З’явилися перші вироби із порцеляни.
вот тебе ответ за задание
Объяснение:
Атеизм (от греч. άθεος, безбожный), безверие — мировоззрение, характеризующееся отсутствием веры в существование каких-либо богов, духов, других сверхъестественных существ и т. Атеизм противопоставляется вере в существование сверхъестественного — теизма в форме многобожия (политеизма) или единобожия (монотеизма).[1] [2] некоторым религиям (буддизм, например) присуще отсутствие веры в персонифицированного бога.[3] Иногда такие религии называют атеистическими.
Символ атеистов
Процент верующих в каждой стране мира (2005)
Многие из тех, кто считает себя атеистами, скептически относятся ко всем» сверхъестественным " существам или явлениям, вполне логично указывая на отсутствие эмпирических свидетельств их существования. Другие приводят аргументы в пользу атеизма, опираясь на философию, социологию или историю. Хотя большинство из тех, кто называет себя атеистами, являются сторонниками светских философий, таких как гуманизм[4] и натурализм[5], не существует единой идеологии или шаблона поведения, присущего всем атеистам[6].
Понятие " атеизм»
Від ІІІ ст. до н. е. і до кінця VІ ст. китайська цивілізація переживала кризу. Її наслідком стало остаточне утвердження імперії як форми організації китайського суспільства. До того ж цю форму запозичили й сусідні з Китаєм народи: японці, корейці, в’єтнамці.
Нарешті, 589 р. полководець Ян Цзянь силою зброї відновив єдність Китаю. Він був проголошений імператором і заснував династію Суй (581 – 618 рр.).
Проте цій династії не судилося тривалий час утримувати владу. Нерозважлива внутрішня та зовнішня політика виснажила ресурси країни, яка ще не встигла оговтатися від попередніх випробувань. Останній імператор дому Суй Ян Ді був убитий змовниками і до влади доступилася династія Тан (618 – 907 рр.). Її перші правителі Лі Юань і Лі Шимінь проводили доволі розсудливу політику, яка забезпечила розквіт Китаю. Нові правителі провели перерозподіл землі. Наполегливою працею мільйонів селян спустошені землі перетворилися на родючі ниви. А продумана податкова система забезпечила державі значні прибутки.
Династія Тан проводила активну завойовницьку зовнішню політику. Китай воював проти тюрків-кочівників і на початку VІІ ст. розгромив їх. Це дозволило імперії остаточно утвердити свій контроль над Великим шовковим шляхом. Також імперія встановила свою зверхність над Кореєю, Індокитаєм, Тибетом.
Помітні зрушення відбувалися тоді й у господарстві та повсякденному житті. Поширилося вирощування і споживання рису та чаю, які швидко стали традиційними продуктами харчування китайців. Почалося виготовлення цукру із цукрової тростини. Застосовувалася вдосконалена сільськогосподарська техніка: селяни користувалися одинадцятьма типами плугів, а також поливним колесом із глечиками, що приводилося в рух робочою худобою. Скрізь діяли водяні млини. З’явилися перші вироби із порцеляни.
Объяснение: