І. ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ. 1. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому
їхнє історичне значення?
1.1. «Ми, русини, особливо в Галичині, з давен-давна хлопська нація. Майже все, що піднеслося
понад хлопа, чи то шляхта, чи міщани,
все те за польських часів зробилося поляком; за
Австрії зразу німцем, а пізніше знов поляком. При руській мові, при руській народності лиша-
лися тільки прості чорні хлопи і вбогі та маловчені сільські священики. Вищі духовні особи,
єпископи та каноніки говорили й писали по-польськи або по-латині. Цікава річ, що в перших
50 літах австрійського панування польська мова серед галицького духовенства, навіть у мен-
ших містах і у селах, була розширена далеко більше, ніж за часів Польської держави. Так само
йті міщанські родини, що в початку австрійського панування ще були лишилися при рущині,
до 1820 року майже зовсім спольщилися» (І. Франко).
1.2. «Найновіший, однак, твір малоросійської літератури, який дійсно можна рекомендувати кож-
ному любителю слов'янської літератури, особливо філологам і граматикам, насамперед ради
пізнання тієї мови, якою розмовляє більше мільйона слов'ян, є надрукований тут, у Буді,
1837 р. під назвою "Русалка Дністрова"
. Це перша книга, написана простою народною мало-
російською мовою і надрукована нашими гражданськими буквами» (П. Павлович, редактор
часопису «Србскій народний листь»).
1.3. «...В день перед знесенням панщини зібралися Русини у Львові, заснували товариство Головну
руську раду для оборони прав руського народу, в котрій обняв провід тодішній єпископ (опiс-
ля митрополит) Григорій Яхимович. З'явився тоді перший руський часопис "Зоря Галицька",
а восени 1848 р. заходом поета Миколи Устияновича і Івана Борискевича з'їхалися у Львові
руські учені, щоби порадитися над розвитком руської мови і руського письменства, і заснува-
ли товариство Галицько-руська матиця, котре мало видавати книжки для просвіти народу»
(К Пееt thе
Основным экономическим фактором был капитал. Это обусловило особую социальную структуру общества и необычную для средневековой Руси форму государственного правления. Вечевой строй в Новгородской земле был одной из форм феодального государства. Вече должностных лиц создавало иллюзию «народовластия» , участия всего мужского населения Новгорода в делах управления. В действительности же вся реальная полнота власти находилась в руках бояр и привилегированной части купечества.
Сначала Новгород наряду с другими русскими княжествами подчинялся Киеву. Но в ходе развития вечевого строя Новгород в XII в. стал самостоятельной феодальной республикой и принимал к себе князей только по собственному выбору и на известных условиях. Князья на новгородском столе не задерживались. В XII - XIII вв. на престоле побывали десятки представителей суздальской, смоленской и черниговской княжеских ветвей. Князь выполнял функцию связующего звена, с одной стороны, Новгорода с Русью и порядками в остальных ее землях, а с другой - отдельных частей Новгородской земли. Он ведал вопросами защиты Новгорода и его владений от нападений внешних врагов, был высшей судебной инстанцией. Новгородцы подписывали с ним договор (ряд) об условиях княжения, которые князь обязан был выполнять или в противном случае покинуть Новгород.
В Новгороде сложился своеобразный республиканский (феодальный) строй, обилие ремесел и торговли, более интенсивное, чем в других русских землях, потребовало создания более демократического государственного строя. Основой для такой политической системы стал довольно широкий средний класс новгородско-псковского общества.
Социальную структуру новгородского общества можно было представить следующим образом:
- Бояре (крупные землевладельцы)
- Житьи люди (средние землевладельцы и домовладельцы)
- Купцы (делились на сотни или по предметам торговли)
- Черные люди (ремесленники и наемные рабочие, свободные общинники - собственники земли, смерды)
- Холопы (слуги в боярских дворах и вотчинах)
Высшим органом власти было вече - народное собрание. Вече избирало князя. Функции князя были многообразны и со временем менялись. Вече отнюдь не было собранием всего мужского населения. На вече собирались владельцы городских усадеб в количестве не более 400-500 человек. Они составляли верхушку новгородского общества, были полновластными правителями Новгородской земли.
Новгородская феодальная республика была государством, где власть фактически принадлежала феодалам и купцам. Выборные власти этой республики осуществляли политику защиты интересов господствующего класса.