Вкажіть хронологічну послідовність подій: - 1 б. а) «чорне дворіччя» в Іспанії; б) створення Комуністичної партії Іспанії; в) збройне повстання робітників у Гамбурзі; г) падіння диктатури М. Прімо де Рівери; д) початок громадянської війни в Іспанії; е) підпал рейхстагу Німеччини; є) створення «Великої фашистської ради» в Італії; ж) «кришталева ніч» в Німеччині.
1. Король Хлодвиг.
Почему принятие христианства укрепило власть Хлодвига? Чем он рисковал, отказываясь от язычества и заставляя свой народ креститься?
Причиной укрепления власти Хлодвига после принятия христианства было то, что до прихода франков власть в Галлии принадлежала не столько имперскому правительству, сколько епископам. Хлодвиг относился к Церкви милостиво, а затем и сам принял христианство и весь свой народ заставил креститься, чем получил поддержку христианских епископов, а значит и галло-римлян.
Хлодвиг рисковал, во-первых, тем, что его народ мог оказать сопротивление и восстать против короля, а во-вторых тем, что король мог попасть под контроль епископов.
2. От Меровингов – к Каролингам.
1. В чём значение военной реформы Карла Мартелла?
Карл Мартелл создал конное войско, но снаряжение и боевой конь стоили дорого, поэтому воины получали от короля и майордома большие участки земли с крестьянами, которые стали на них работать. За это они должны были по первому требованию являться в королевское войско на хороших конях, в наилучшем вооружении, в сопровождении оруженосцев и слуг.
Главное значение этой реформа было в том, что в 732 г. в битве при Пуатъё Карл Мартелл сумел разбить арабов и остановил их завоевания в Европе.
2. Почему ослабла власть последних Меровингов?
Власть Меровингов ослабла потому, что им надоело воевать и править. Они стали предпочитать государственным делам охоту и пиры. Поэтому их прозвали «ленивыми королями». Свои обязанности они поручили майордому – управляющему дворцом. Позже один из майордомов – Пипин Короткий – сверг династию Меровингов.
3. Король франков и папа римский.
1. Какие выгоды получала Церковь, обращая в христианство новые народы?
Благодаря обращению в христианство новых народов церковь расширяла и укрепляла свою власть. Союз с франками папе римскому отстоять свою независимость в борьбе с лангобардами и получить новые богатства.
2. Какую пользу франкам и папам приносил союз между ними?
Благодаря союзу франков с папой римским, были расширены владения франкских государей на восток - по правому берегу Рейна, а папы римские смогли закрепить там, среди новообращённых христиан – германцев свою религию.
ответ
ответ дан
pvp86
Вибух ненависті по відношенню до іноземців підспудно визрівав віддавна. Невдоволення «заморськими дияволами», «іноземними варварами» ставало дуже широким, причому виявлялося воно перш за все на місцевому рівні, головним чином у антимісіонерских виступах. Місіонери активно діяли в Китаї; саме вони перш за все контактували з китайським селянством. Природно, що вони першими відчули на собі міць традиційної структури і силу опору Китаю усього далекого, що як раз і уособлювали в кінці XIX ст. місіонери. З літа 1898 р. і особливо після провалу реформ антимісіонерский рух все наростало і в ряді місць починало приймати організовані форми. Під гаслом «Підтримаємо Цин, знищимо іноземців!» Повстанці в різних провінціях країни руйнували християнські церкви і будинки місіонерів, переслідували прийняли християнство китайців (їх було дуже небагато), а заодно громили крамниці іноземних торговців, приміщення іноземних консульств в торгових центрах. Відкрита підтримка державами курсу на реформа розставила все на свої місця. Країна після ста днів реформ виявилася напередодні потужного народного вибуху, вибуху люті, спрямованого проти господарювали в країні іноземців, проти вторгся в Китай колоніального капіталу, проти всіх тих нових порядків, які протистояли старому, звичному, нормативного, що спирався на потужні пласти тисячоліть, на пофарбований в конфуціанські і даоської-буддійські тону цивілізаційний фундамент. Відчуваючи підтримку населення, уряд Китаю в конце1898 р. стало на більш жорсткі позиції по відношенню до іноземців, відмовляючи їм у проханні про концесії або оренди територій. Обстановка в Пекіні ставала все більш напруженою. Іноземні місії ввели в місто збройні загони для своєї охорони. У Пекіні і по всій країні поширилися чутки про майбутню розправу з іноземцями, а також листівки, в яких висміювалися європейці, особливо місіонери. Очолив антііностранное рух товариство «іхетуанів» («Загони справедливості і миру»), доктринальна основа якого сходила до даоської-буддійської віри, (за що повсталі пізніше отримали в європейській пресі найменування «боксерів» ), не кажучи вже про ритуали, амулетах, заклинаннях і т. п.
Виступи іхетуанів почалися в провінції Шаньдун ще в 1898 р
і були спрямовані проти німецьких місіонерів, солдатів і фахівців, планували трасу залізниці. Місцева влада намагалися навести порядок, але рух, незважаючи на це, всі ширилося. У 1899-1900 рр. . воно перемістилося в столичну провінцію Чжілі. Численні загони розташувалися поблизу Пекіна і Тяньцзіня. Стурбовані іноземні дипломати наполягали на ухваленні рішучих заходів проти повстанців, але медичне уряд не поспішав з цим. Обстановка тим часом ставала все більш загрозливою. В кінці травня 1900 р. на нараді посланників держав було прийнято рішення направити до Пекіна додатковий контингент військ для охорони місій. Крім того, на адресу цинського уряду були передані заяви загрозливого характеру, які 17 червня були підкріплені захопленням фортеці Дагу поблизу Тяньцзіня зведеним загоном іноземних військ, що фактично означало оголошення війни.
Циси коливалася, не знаючи, що робити. Більшість її радників схилялося до підтримки іхетуанів та використання відповідного моменту для того, щоб дати відсіч державам. Саме ця точка зору і взяла гору. Імператриця відкрила ворота Пекіна перед нхетуанямі, а також ввела в місто регулярну армію, солдати якої теж були різко налаштовані проти іноземців. II червня в Пекіні солдати вбили на вулиці радника японського посольства Сугіяма, 20 червня - німецького посланника Кеттелера. Це означало оголошення війни, що й було офіційно підтверджено імператорським указом від 21 червня (у відповідь на ультиматум держав від 19 червня). Указ офіційно санкціонував повстання іхетуанів, хоча і прагнув поставити їх дії під контроль
Подробнее - на -