Національне Відродження слов'янських народів — процес становлення національної самосвідомості. Цей процес всіляко підтримувала Російська імперія. Національне Відродження було властиво всім Південно- і Західнослов'янським країнам, за винятком Польщі, якої на той час (кінець XVIII — почало ХІХ ст.) як єдиної держави не існувало.
Національне Відродження в різних країнах мало загальні риси і особливості. Загальною межею процесу були: боротьба за створення або відтворення національної мови (чеського, словацького, сербського, словенського і ін.), для цього фундирувалися суспільства (так звані матиці (Сербська в 1325, Чеська в 1830 і ін.)) мають на меті розвиток національної літератури, збирання і дослідження національного фольклору і розповсюдження книг на рідній мові, і боротьба за незалежність Церкви.
Національне Відродження південних слов'ян співпало за часом, ослаблення імперії Османа. Саме під її владою знаходилося тоді більшість балканських земель (Сербія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, а формально і Чорногорія) і тому кінцевою метою відродження в цих землях була рівноправність мусульман і християн і політична незалежність від Порти.
Боспо́рское ца́рство (или Боспор, Воспорское царство (Н. М. Карамзин), Воспорское тиранство, др.-греч. Βασίλειον του Κιμμερικού Βοσπόρου, лат. Regnum Bosporanum) — античное государство в Северном Причерноморье на Боспоре Киммерийском (Керченском проливе). Столица — Пантикапей. Образовалось около 480 года до н. э. в результате объединения греческих городов на Керченском и Таманском полуостровах, а также вхождения Синдики. Позднее расширено вдоль восточного берега Меотиды (Азовского моря) до устья Танаиса (Дона). С конца II века до н. э. в составе Понтийского царства. С конца I века до н. э. постэллинистическое государство, зависимое от Рима. Вошло в состав Византии в 1-й половине VI века. Известно из греко-римских источников.
Національне Відродження слов'янських народів — процес становлення національної самосвідомості. Цей процес всіляко підтримувала Російська імперія. Національне Відродження було властиво всім Південно- і Західнослов'янським країнам, за винятком Польщі, якої на той час (кінець XVIII — почало ХІХ ст.) як єдиної держави не існувало.
Національне Відродження в різних країнах мало загальні риси і особливості. Загальною межею процесу були: боротьба за створення або відтворення національної мови (чеського, словацького, сербського, словенського і ін.), для цього фундирувалися суспільства (так звані матиці (Сербська в 1325, Чеська в 1830 і ін.)) мають на меті розвиток національної літератури, збирання і дослідження національного фольклору і розповсюдження книг на рідній мові, і боротьба за незалежність Церкви.
Національне Відродження південних слов'ян співпало за часом, ослаблення імперії Османа. Саме під її владою знаходилося тоді більшість балканських земель (Сербія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, а формально і Чорногорія) і тому кінцевою метою відродження в цих землях була рівноправність мусульман і християн і політична незалежність від Порти.
Боспо́рское ца́рство (или Боспор, Воспорское царство (Н. М. Карамзин), Воспорское тиранство, др.-греч. Βασίλειον του Κιμμερικού Βοσπόρου, лат. Regnum Bosporanum) — античное государство в Северном Причерноморье на Боспоре Киммерийском (Керченском проливе). Столица — Пантикапей. Образовалось около 480 года до н. э. в результате объединения греческих городов на Керченском и Таманском полуостровах, а также вхождения Синдики. Позднее расширено вдоль восточного берега Меотиды (Азовского моря) до устья Танаиса (Дона). С конца II века до н. э. в составе Понтийского царства. С конца I века до н. э. постэллинистическое государство, зависимое от Рима. Вошло в состав Византии в 1-й половине VI века. Известно из греко-римских источников.