Во время революции во Франции появилась первая Конституция. Первая Конституция в России появилась намного позже. Найди информацию о ней, посчитай на сколько лет Конституция России появилась позже
Фермеры и рабочие оказались в числе первых борцов с экономическим беспорядком и политической коррупцией. Понятно, что эти две группы населения жестоко страдали от экономической нестабильности. Достаточно скоро они поняли, что в одиночку им не под силу сражаться с мощным рыночным механизмом, лишь организованное сопротивление могло обеспечить хоть какие-то шансы на победу.
С целью защиты от природных катаклизмов и экономических кризисов фермеры вынуждены были объединяться. Летние засухи, суровые зимы, гибельные нашествия насекомых были обычными явлениями в жизни американских фермеров. На этом неблагоприятном фоне им требовалось решать первоочередные задачи, к числу которых относилась выплата долгов за землю и сельскохозяйственное оборудование. Чтобы рассчитаться с кредиторами, фермерам приходилось выращивать все больше продукции, а изобилие продукции на рынке, как известно, ведет к снижению цен. Получался замкнутый круг. Свою лепту в этот процесс вносили и железнодорожные компании, которые устанавливали грабительские тарифы на перевозку продукции. Необходимость бороться с заграничными конкурентами еще больше осложняла положение фермеров и лишала их надежды когда-нибудь вылезти из долговой кабалы.
Га́лицько-Воли́нське князівство, або Ру́ське королі́вство (лат. Regnum Russiæ[1] / Rusie[2]) — монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських, руських, політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля) а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладало союзи із католицьким Римом, Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була захоплена сусідньою Польщею, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала анексії Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.
Фермеры и рабочие
Фермеры и рабочие оказались в числе первых борцов с экономическим беспорядком и политической коррупцией. Понятно, что эти две группы населения жестоко страдали от экономической нестабильности. Достаточно скоро они поняли, что в одиночку им не под силу сражаться с мощным рыночным механизмом, лишь организованное сопротивление могло обеспечить хоть какие-то шансы на победу.
С целью защиты от природных катаклизмов и экономических кризисов фермеры вынуждены были объединяться. Летние засухи, суровые зимы, гибельные нашествия насекомых были обычными явлениями в жизни американских фермеров. На этом неблагоприятном фоне им требовалось решать первоочередные задачи, к числу которых относилась выплата долгов за землю и сельскохозяйственное оборудование. Чтобы рассчитаться с кредиторами, фермерам приходилось выращивать все больше продукции, а изобилие продукции на рынке, как известно, ведет к снижению цен. Получался замкнутый круг. Свою лепту в этот процесс вносили и железнодорожные компании, которые устанавливали грабительские тарифы на перевозку продукции. Необходимость бороться с заграничными конкурентами еще больше осложняла положение фермеров и лишала их надежды когда-нибудь вылезти из долговой кабалы.
Объяснение:
Га́лицько-Воли́нське князівство, або Ру́ське королі́вство (лат. Regnum Russiæ[1] / Rusie[2]) — монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських, руських, політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля) а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладало союзи із католицьким Римом, Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була захоплена сусідньою Польщею, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала анексії Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.
Объяснение: