Военные крепости на юге Казахстана: Актау, Алатау, Капал в 20-30-гг 19 века служили:
А. опорными пунктами для проджвижения России в Центральную Азию
В. опорными пунктами для проджвижения России в Заиилиский Алатау
С. опорными пунктами караванной торговли
Д. опорными пунктами транзитной дороги
Е. административными центрами
2.Укрепление Верное возведено
А. 1851
В. 1853
С.1854
Д.1855
Е.1856
3.Цели кокандских и хивинских феодалов в отношении населения юга Казахстана в 30-40-гг 19 века:
А.набеги с целью наживы
В.подчинение своей власти
С.предотвратить вхождение в состав России
Д. предотвратить вхождение в состав Цинской империи
Е. использовать казахов в борьбе с Россией
4.Должность пристава Старшего жуза была учреждена в:
А.1846
В.1848
С.1849
Д.1847
Е.1845
Кирило Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на європейський лад. У процесі цієї перебудови виявилися дві головні політичні течії серед вищої козацької старшини. Одна з них, консервативна (речниками її були генеральний писар Андрій Безбородько й генеральний підскарбій Михайло Скоропадський), намагалася, зберігаючи традиційний козацький устрій Гетьманщини, наблизити його до шляхетського ладу Речі Посполитої. За гетьманування Кирила Розумовського Гетьманщину було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, ґродських і підкоморських (1760-1763), війтівські посади у великих містах передано до козацької старшини. Поширилися політичні права старшини, яка частіше брала участь у старшинських з'їздах, «зібраннях», а згодом (1763-1764) у «Генеральному зібранні» в Глухові для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ. Термін «шляхетство» став офіційною назвою козацької старшини. Поруч з тим ішов процес обмеження прав посполитих, але одночасно було відкрито ширший доступ до старшини представникам некозацьких верств (духовенство, міський патриціат тощо).
Друга політична течія, до якої належали здебільшого представники молодої старшинської інтелігенції, що здобували часто високу освіту в Західній Європі (речником їх були брати Туманські, зокрема Василь, майбутній генеральний писар), шукала зразків для державної перебудови своєї країни на Заході й воліла встановити в Україні (в дусі освіченого абсолютизму) гетьманську монархію, спадкову в роді Розумовських, але з наданням їй певних конституційних форм парламентарного типу («Генеральні зібрання»). Ця течія набрала більшого впливу на початку 1760-х pp., коли вона 1764 року (мабуть, за згодою К.Розумовського) зробила спробу висунути свої домагання не лише в Україні (в тогочасних російських документах — Малоросії), але й перед російським урядом.
Це пожвавлення політичного життя й думки у Гетьманщині було пов'язане з діяльністю самого К. Розумовського. Він намагався — але без успіху — дістати право дипломатичних зносин, дбав про розвиток української торгівлі й промисловості, розпочав широку програму «національних строєній» (у зв'язку з проектом перенесення столиці до Батурина — цими заходами керував Григорій Теплов), реформував козацьке військо («воїнська екзерциція», за проектом полковника лубенського Івана Кулябки та інші заходи), планував відкриття університету в Батурині, сприяв розвиткові української науки (зокрема історії), літератури й мистецтва.
Объяснение:Общегосударственные Приказы - общая система управления государством.
Территориальные Приказы - система управления на отдельных территориях страны.
Дворцовые Приказы - управление царским двором.
Периодически создавались временные Приказы, такие как Тайных дел или Счетный. Их работа была эпизодической и непродолжительной.
Отдельной категорией выступали 2 Патриарших приказа: Казенный и Дворцовый.Первый отвечал за сохранность церковного имущества, а второй за функционирование церковной системы и учреждений.
Приказы были низшим звеном управления государством. Выражаясь современным языком, это исполнительная власть
В 1072 году сыновья Ярослава Мудрого создали новый свод законов «Правда Ярославичей». Законы предусматривали наказание за покушение на княжескую собственность и на жизнь людей, управлявших княжеским хозяйством.