Вопросы: 1. Какое значение для царского правительства имело строительство Сырдарьинской военной линии?
2.Почему присырдарьинский регион был важным пунктом в реализации геополитических притязаний Российской империи в Средней Азии? Обоснуйте свой ответ с карты.
3.Взятие какой кокандской крепости укрепило позиции России на берегу Сырдарьи?
4. Средний Восток это другое название ….
5. Средняя Азия это
6. Южный Казахстан и Средняя Азия стали точкой пересечения интересов двух сильных государств, это…
7. В середине XIX века в Средней Азии сильными ханствами были …
8. Крупная река Средней Азии и южного Казахстана…
9. Против кокандского господства восстание казахов южного Казахстана было в … году
10. Восстание царем Российской империи был ….
1.24 сентября 1754 г. Екатерина II родила сына, будущего императора Павла I. При дворе поговаривали, что его отцом является любовник Екатерины граф Салтыков. Ибо у Екатерины и впрямь было много любовных связей. Она сама не очень резко пресекала подобные слухи. А Ф.Петр еще перед рождением Павла лишь усмехался, говоря:"Бог знает, откуда моя жена берет свою беременность. Я не слишком-то знаю, мой ли это ребенок и должен ли я принять его на свой счет". то обстоятельство, что супруги терпеть не могли друг друга, было хорошо известно абсолютно всем, как и то, что Екатерина имела трех постоянных любовников. кроме Салтыкова, были еще два графа: Понятовский и Чернышёв. А вскоре у нее появился новый "фаворит"(если это моэно так сказать)офицер лейб-гвардии Г.Орлов. Имел любовниц и Петр. Последней из них была графиня Елизавета Воронцова, родная сестра Екатерины Дашковой, и ненависть Дашковой к ставшему императором Петру подогревалась, возможно, и тем, что тот предпочел ей ее сестру. И никому не известно, чей же все таки этот Павл сыночком является.
2. Новый император отлучил от власти всех, кто был предан Екатерине 2. Он сам назначил 35 сенаторов и 500 чиновников. Думаю именно из-за этого все дворяне радовались смерти его.
Га́лицько-Воли́нське князівство, також Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.