14 июля 1789 года в Париже вооруженная толпа подошла к стенам Бастилии. После четырех часов перестрелки, не имея никаких перспектив выдержать осаду гарнизон крепости сдался. Началась Великая французская революция.
Для многих поколений французов крепость Бастилия, где находился гарнизон городской стражи, королевские чиновники и, конечно же, тюрьма, была символом всевластия королей. Хотя изначально ее строительство носило чисто военный характер — оно началось в середине XIV века, когда во Франции шла столетняя война. После разгромных поражений при Кресси и Пуатье, вопрос обороны столицы стоял весьма остро и в Париже начался бум строительства бастионов и сторожевых башен. Собственно, от самого этого слова (bastide или bastille) и произошло название Бастилия.
Впрочем, крепость сразу предполагалось использовать и как место заключения государственных преступников, что было довольно обычным явлением для средневековья. Строить для этого отдельные сооружения было накладно и не рационально. Свои знаменитые очертания Бастилия приобрела при Карле V во времена которого строительство шло особенно интенсивно. Фактически к 1382 году сооружение выглядело почти так же, как и к моменту своего падения в 1789 году.
Бастилия представляла собою длинное массивное четырёхугольное здание, обращенное одной стороной к городу, а другой к предместью, с 8 башнями, обширным внутренним двором, и окруженное широким и глубоким рвом, через который был перекинут висячий мост. Все это вместе было ещё окружено стеной, имевшей одни только ворота со стороны Сент-Антуанского предместья. Каждая башня имела помещения трех видов: в самом низу — темный и мрачный погреб, где содержались неспокойные арестанты или пойманные при попытке к бегству; срок пребывания здесь зависел от коменданта крепости. Следующий этаж состоял из одной комнаты с тройною дверью и окошком с тремя решетками. Кроме кровати в комнате были ещё стол и два стула. В самом верху башни было ещё одно помещение под крышей (calotte), также служившее местом наказания для узников. Дом коменданта и казармы солдат находились во втором, наружном дворе.
Поводом для штурма Бастилии послужили слухи о решении короля Людовика XVI разогнать образованное 9 июля 1789 года Учредительное собрание и о смещении с поста государственного контролера финансов реформатора Жака Неккера.
12 июля 1789 г. Камиль Демулен произнёс в Пале-Рояле свою речь, после которой вспыхнуло восстание. 13 июля были разграблены Арсенал, Дом Инвалидов и городская мэрия, а 14-го вооруженная многочисленная толпа подступила к Бастилии. Командовать штурмом были избраны Гюлен и Эли, оба офицеры королевских войск. Штурм имел не столько символический, сколько практический смысл — восставших главным образом интересовал арсенал Бастилии, которым можно было вооружить добровольцев.
Правда сначала дело попытались решить миром — делегация горожан предложила коменданту Бастилии маркизу де Лонэ добровольно сдать крепость и открыть арсеналы, на что тот ответил отказом. После этого примерно с часу дня завязалась перестрелка между защитниками крепости и восставшими. Лонэ, отлично зная, что рассчитывать на из Версаля нечего, и что ему долго не устоять против этой осады, решился взорвать Бастилию.
Но в то самое время, когда он с зажженным фитилем в руках хотел спуститься в пороховой погреб, два унтер-офицера Беккар и Ферран бросились на него, и, отняв фитиль, заставили созвать военный совет. Почти единогласно было решено сдаться. Был поднят белый флаг, и спустя несколько минут по опущенному подъемному мосту Гюлен и Эли, а за ними огромная толпа, проникли во внутренний двор Бастилии.
Дело не обошлось без зверств, и несколько офицеров и солдат во главе с комендантом были тут же повешены. Семь узников Бастилии были выпущены на волю, среди них был граф де Лорж (Lorges), который содержался здесь в заключении более сорока лет. Впрочем, реальность существования этого узника у многих историков вызывает сомнение. Скептики полагают, что этот персонаж и вся его история являются плодом фантазии революционно настроенного журналиста Жана-Луи Kappа. Зато достоверно известно, что крайне интересный архив Бастилии подвергся разграблению, и лишь часть его дошла до наших времён.
На следующий день после штурма было официально постановлено разрушить и снести Бастилию. Тут же приступили к работам, которые продолжались до 16 мая 1791 года. Из битого камня крепости делали миниатюрные изображения Бастилии и продавали как сувениры. Большая часть каменных блоков послужила для строительства моста Конкорд.
20-30-ті роки стали недовгою перервою між двома світовими війнами. Проте спокійними їх назвати важко. Це був час загальної радикалізації. Розгорнулося протистояння між двома основними ідеологіями — націоналізмом та комунізмом. Небачені доти зміни суспільного устрою, що планували провести комуністи, за браком будь-якого попереднього досвіду, набували характеру величезного соціального експерименту, про результати якого можна було лише здогадуватися.
Співучасниками, але водночас і заручниками цього експерименту, стали й українці. У 1921 році, після поразки Української революції та затяжної громадянської війни, більшовики зуміли встановити свою владу над більшістю українських земель. Село терпіло, але не любило більшовицьку владу. Ці почуття були взаємними. Політика воєнного комунізму провалилася. Особливо тяжкою для селян була політика хлібозаготівель і так звана продрозверстка, коли у них вилучали фактично всю вироблену продукцію. Вкупі з розрухою після тривалих військових дій та катастрофічною засухою, результат був трагічним.
У 1921-23 роках на півдні Україні та інших регіонах, що традиційно були основними постачальниками зерна, розпочався голод. За оцінками, приблизно 3,5 млн українських селян голодували в піковий період. Врятувати їх вдалося лише завдяки міжнародній до доброчинних організацій. Зокрема, найбільший вклад зробила Американська адміністрація до У 1921 році Володимир Ленін, лідер більшовиків, проголошує нову економічну політику (неп).Нова економічна політика, як гібрид соціалізму та капіталізму, давала свої плоди. Промисловість та сільське господарство відновлювалися швидко і навіть почали перевершувати за показниками довоєнні роки. Як тільки підзібрали зайвих коштів, у 1925 році більшовики проголосили курс на індустріалізацію. Це стало першим тривожним дзвіночком для всіх, хто скористався перевагами непу.Українського національного відродження 20-их рр. — активного розвитку української культурно-мистецької сфери. Виникло ціле покоління молодих українських митців, що творили новий етап українського модернізму та самобутньої культури. Пізніше цей період назвуть «Розстріляним відродженням».(Л. Курбас, О. Довженко, М. Бойченко..) З 1921 року навіть діяла Українська Автокефальна православна церква під керівництвом митрополита Василя Липківського. Автокефалію — церковну самостійність — вона проголосила за мовчазної згоди більшовиків. Ситуативна поступка не дала бажаного результату. Пізніше розпочалися переслідування діячів УАПЦ.Оскільки з західними країнами СРСР не дружив і не збирався, взяти ресурси на таку амбітну затію можна було лише, якщо крайньо напружити сили селянства. Поки селяни лишалися власниками землі зі свободою дій, розраховувати на те, що вони добровільно погодяться працювати на благо комуністичного будівництва було складно. Тому потрібно було провести колективізацію — створити колгоспи. Селяни з власників землі перетворювалися на робітників держави. Перспектива так собі, тому опір був очікуваним. У 1928 році було введено перший п'ятирічний план. виконати їх слід було за будь-яку ціну. Інакше вас могла чекати така участь як фігурантів «Шахтинської справи» 1928 року. Це був перший показовий політичний судовий процес над «буржуазними шкідниками», що зривали економічні плани. Цього разу ними виявилися працівники шахтарі Донбасу. Восени 1931 року «добровільнопримусову» колективізацію відновили. Запровадили високі плани хлібозаготівлі.Внаслідок чого виник голод 1932-1933(закон про п'ять колосків, чорні дошки). Унаслідок голоду померло 4млн. населення. Це восьма частина СРСР. Тому голод 1932-1933 рр. вважають геноцидом . У 1932 р. Розпочались арешти та цькування усіх причетних до українізації, зокрема Микола Хвильовий, який закінчив життя самогубством у 1933 р.("розстріляне відродження").У 1937 р. ухвалили "сталінську конституцію УРСР. Абсурдність декларованих конституцією положень підсилював новий виток репресій 1937-38 років, відомий як "Великий терор
Отметить нарушениеLenak0924881593 04.06.2017
ответы и объяснения


VikaB05 Хорошист
14 июля 1789 года в Париже вооруженная толпа подошла к стенам Бастилии. После четырех часов перестрелки, не имея никаких перспектив выдержать осаду гарнизон крепости сдался. Началась Великая французская революция.
Для многих поколений французов крепость Бастилия, где находился гарнизон городской стражи, королевские чиновники и, конечно же, тюрьма, была символом всевластия королей. Хотя изначально ее строительство носило чисто военный характер — оно началось в середине XIV века, когда во Франции шла столетняя война. После разгромных поражений при Кресси и Пуатье, вопрос обороны столицы стоял весьма остро и в Париже начался бум строительства бастионов и сторожевых башен. Собственно, от самого этого слова (bastide или bastille) и произошло название Бастилия.
Впрочем, крепость сразу предполагалось использовать и как место заключения государственных преступников, что было довольно обычным явлением для средневековья. Строить для этого отдельные сооружения было накладно и не рационально. Свои знаменитые очертания Бастилия приобрела при Карле V во времена которого строительство шло особенно интенсивно. Фактически к 1382 году сооружение выглядело почти так же, как и к моменту своего падения в 1789 году.
Бастилия представляла собою длинное массивное четырёхугольное здание, обращенное одной стороной к городу, а другой к предместью, с 8 башнями, обширным внутренним двором, и окруженное широким и глубоким рвом, через который был перекинут висячий мост. Все это вместе было ещё окружено стеной, имевшей одни только ворота со стороны Сент-Антуанского предместья. Каждая башня имела помещения трех видов: в самом низу — темный и мрачный погреб, где содержались неспокойные арестанты или пойманные при попытке к бегству; срок пребывания здесь зависел от коменданта крепости. Следующий этаж состоял из одной комнаты с тройною дверью и окошком с тремя решетками. Кроме кровати в комнате были ещё стол и два стула. В самом верху башни было ещё одно помещение под крышей (calotte), также служившее местом наказания для узников. Дом коменданта и казармы солдат находились во втором, наружном дворе.
Поводом для штурма Бастилии послужили слухи о решении короля Людовика XVI разогнать образованное 9 июля 1789 года Учредительное собрание и о смещении с поста государственного контролера финансов реформатора Жака Неккера.
12 июля 1789 г. Камиль Демулен произнёс в Пале-Рояле свою речь, после которой вспыхнуло восстание. 13 июля были разграблены Арсенал, Дом Инвалидов и городская мэрия, а 14-го вооруженная многочисленная толпа подступила к Бастилии. Командовать штурмом были избраны Гюлен и Эли, оба офицеры королевских войск. Штурм имел не столько символический, сколько практический смысл — восставших главным образом интересовал арсенал Бастилии, которым можно было вооружить добровольцев.
Правда сначала дело попытались решить миром — делегация горожан предложила коменданту Бастилии маркизу де Лонэ добровольно сдать крепость и открыть арсеналы, на что тот ответил отказом. После этого примерно с часу дня завязалась перестрелка между защитниками крепости и восставшими. Лонэ, отлично зная, что рассчитывать на из Версаля нечего, и что ему долго не устоять против этой осады, решился взорвать Бастилию.
Но в то самое время, когда он с зажженным фитилем в руках хотел спуститься в пороховой погреб, два унтер-офицера Беккар и Ферран бросились на него, и, отняв фитиль, заставили созвать военный совет. Почти единогласно было решено сдаться. Был поднят белый флаг, и спустя несколько минут по опущенному подъемному мосту Гюлен и Эли, а за ними огромная толпа, проникли во внутренний двор Бастилии.
Дело не обошлось без зверств, и несколько офицеров и солдат во главе с комендантом были тут же повешены. Семь узников Бастилии были выпущены на волю, среди них был граф де Лорж (Lorges), который содержался здесь в заключении более сорока лет. Впрочем, реальность существования этого узника у многих историков вызывает сомнение. Скептики полагают, что этот персонаж и вся его история являются плодом фантазии революционно настроенного журналиста Жана-Луи Kappа. Зато достоверно известно, что крайне интересный архив Бастилии подвергся разграблению, и лишь часть его дошла до наших времён.
На следующий день после штурма было официально постановлено разрушить и снести Бастилию. Тут же приступили к работам, которые продолжались до 16 мая 1791 года. Из битого камня крепости делали миниатюрные изображения Бастилии и продавали как сувениры. Большая часть каменных блоков послужила для строительства моста Конкорд.
Відповідь:
20-30-ті роки стали недовгою перервою між двома світовими війнами. Проте спокійними їх назвати важко. Це був час загальної радикалізації. Розгорнулося протистояння між двома основними ідеологіями — націоналізмом та комунізмом. Небачені доти зміни суспільного устрою, що планували провести комуністи, за браком будь-якого попереднього досвіду, набували характеру величезного соціального експерименту, про результати якого можна було лише здогадуватися.
Співучасниками, але водночас і заручниками цього експерименту, стали й українці. У 1921 році, після поразки Української революції та затяжної громадянської війни, більшовики зуміли встановити свою владу над більшістю українських земель. Село терпіло, але не любило більшовицьку владу. Ці почуття були взаємними. Політика воєнного комунізму провалилася. Особливо тяжкою для селян була політика хлібозаготівель і так звана продрозверстка, коли у них вилучали фактично всю вироблену продукцію. Вкупі з розрухою після тривалих військових дій та катастрофічною засухою, результат був трагічним.
У 1921-23 роках на півдні Україні та інших регіонах, що традиційно були основними постачальниками зерна, розпочався голод. За оцінками, приблизно 3,5 млн українських селян голодували в піковий період. Врятувати їх вдалося лише завдяки міжнародній до доброчинних організацій. Зокрема, найбільший вклад зробила Американська адміністрація до У 1921 році Володимир Ленін, лідер більшовиків, проголошує нову економічну політику (неп).Нова економічна політика, як гібрид соціалізму та капіталізму, давала свої плоди. Промисловість та сільське господарство відновлювалися швидко і навіть почали перевершувати за показниками довоєнні роки. Як тільки підзібрали зайвих коштів, у 1925 році більшовики проголосили курс на індустріалізацію. Це стало першим тривожним дзвіночком для всіх, хто скористався перевагами непу.Українського національного відродження 20-их рр. — активного розвитку української культурно-мистецької сфери. Виникло ціле покоління молодих українських митців, що творили новий етап українського модернізму та самобутньої культури. Пізніше цей період назвуть «Розстріляним відродженням».(Л. Курбас, О. Довженко, М. Бойченко..) З 1921 року навіть діяла Українська Автокефальна православна церква під керівництвом митрополита Василя Липківського. Автокефалію — церковну самостійність — вона проголосила за мовчазної згоди більшовиків. Ситуативна поступка не дала бажаного результату. Пізніше розпочалися переслідування діячів УАПЦ.Оскільки з західними країнами СРСР не дружив і не збирався, взяти ресурси на таку амбітну затію можна було лише, якщо крайньо напружити сили селянства. Поки селяни лишалися власниками землі зі свободою дій, розраховувати на те, що вони добровільно погодяться працювати на благо комуністичного будівництва було складно. Тому потрібно було провести колективізацію — створити колгоспи. Селяни з власників землі перетворювалися на робітників держави. Перспектива так собі, тому опір був очікуваним. У 1928 році було введено перший п'ятирічний план. виконати їх слід було за будь-яку ціну. Інакше вас могла чекати така участь як фігурантів «Шахтинської справи» 1928 року. Це був перший показовий політичний судовий процес над «буржуазними шкідниками», що зривали економічні плани. Цього разу ними виявилися працівники шахтарі Донбасу. Восени 1931 року «добровільнопримусову» колективізацію відновили. Запровадили високі плани хлібозаготівлі.Внаслідок чого виник голод 1932-1933(закон про п'ять колосків, чорні дошки). Унаслідок голоду померло 4млн. населення. Це восьма частина СРСР. Тому голод 1932-1933 рр. вважають геноцидом . У 1932 р. Розпочались арешти та цькування усіх причетних до українізації, зокрема Микола Хвильовий, який закінчив життя самогубством у 1933 р.("розстріляне відродження").У 1937 р. ухвалили "сталінську конституцію УРСР. Абсурдність декларованих конституцією положень підсилював новий виток репресій 1937-38 років, відомий як "Великий терор
Пояснення: