Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Кири́лл (в миру Константи́н по прозвищу Фило́соф, 827—869, Рим) и Мефо́дий (в миру Михаи́л; 815—885, Моравия) — братья из города Солуни (ныне Салоники), создатели старославянской азбуки и церковнославянского языка, христианские проповедники.
Канонизированы и почитаются как святые и на Востоке (в Восточных церквях), и на Западе. В славянском православии почитаются как святые равноапостольные «учи́тели слове́нские». Принятая очерёдность упоминания: в научных и научно-популярных текстах — сначала Кирилл, а потом Мефодий; в церковно-богослужебном обиходе — в обратном порядке (вероятно потому, что Мефодий имел более высокий сан, нежели его младший брат).
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Кирилл и Мефодий
Кири́лл (в миру Константи́н по прозвищу Фило́соф, 827—869, Рим) и Мефо́дий (в миру Михаи́л; 815—885, Моравия) — братья из города Солуни (ныне Салоники), создатели старославянской азбуки и церковнославянского языка, христианские проповедники.
Канонизированы и почитаются как святые и на Востоке (в Восточных церквях), и на Западе. В славянском православии почитаются как святые равноапостольные «учи́тели слове́нские». Принятая очерёдность упоминания: в научных и научно-популярных текстах — сначала Кирилл, а потом Мефодий; в церковно-богослужебном обиходе — в обратном порядке (вероятно потому, что Мефодий имел более высокий сан, нежели его младший брат).