Тодішній міністр народної освіти Микола Василенко ініціював створення національної Академії наук під патронатом держави. На українських землях функціонували наукові товариства у Львові та Києві. Своєю структурою та діяльністю вони були подібні до академії наук. Але існували за рахунок приватної ініціативи та пожертв.
Для організації академії Василенко запросив відомого науковця та прихильника створення мережі державних науково-дослідних установ Володимира Вернадського, який якраз перебував на Полтавщині. Очолювана Вернадським комісія виробила законопроект створення академії та її статут. 14 листопада гетьман Павло Скоропадський затвердив Закон про заснування Української академії наук у Києві. Того ж дня призначено перших 12 дійсних членів УАН: Дмитро Багалій, Агатангел Кримський, Микола Петров, Степан Смаль-Стоцький, Володимир Вернадський, Степан Тимошенко, Микола Кащенко, Павло Тутковський, Михайло Туган-Барановський, Федір Тарановський, Володимир Косинський, Орест Левицький. 26 листопада оприлюдннили статут УАН, у якому зазначалося: «Українська Академія наук у Києві є найвищою науковою державною установою на Вкраїні, що перебуває в безпосередньому віданні верховної влади».
«Абсолютизм (от латинского absolutus — независимый, неограниченный), абсолютная монархия. Абсолютизм характеризуется тем, что глава государства, монарх, рассматривается как главный источник законодательной и исполнительной власти, которая осуществляется зависимым от него аппаратом; он устанавливает налоги и распоряжается государственными финансами. При абсолютизме достигается наибольшая степень государственной централизации, создаётся разветвлённый бюрократический аппарат (судебный, налоговый и т. д.), большая постоянная армия и полиция; деятельность типичных для сословной монархии органов сословного представительства или прекращается или теряет прежнее значение. Социальную опору абсолютизма составляет дворянство».
Эпоха просвещения (XVIII) вошла в историю как век разума. Разум и Просвещение — основные лозунги эпохи. В то же время это и «галантный век» (Франция). Франция стала гегемоном духовной жизни Европы, а просветительские идеи охватили также Англию, Германию, Италию, Россию. Кризис абсолютизма, буржуазные революции, распространение философских знаний подготовили рождение новой культуры. Это выражалось в новом понимании самого человека, которого, как считали просветители, можно изменить к лучшему. Отличительная черта идеологии Просвещения — надежна на человеческий разум и гармонию общества через просвещение людей и развитие их творческого начала.
Тодішній міністр народної освіти Микола Василенко ініціював створення національної Академії наук під патронатом держави. На українських землях функціонували наукові товариства у Львові та Києві. Своєю структурою та діяльністю вони були подібні до академії наук. Але існували за рахунок приватної ініціативи та пожертв.
Для організації академії Василенко запросив відомого науковця та прихильника створення мережі державних науково-дослідних установ Володимира Вернадського, який якраз перебував на Полтавщині. Очолювана Вернадським комісія виробила законопроект створення академії та її статут. 14 листопада гетьман Павло Скоропадський затвердив Закон про заснування Української академії наук у Києві. Того ж дня призначено перших 12 дійсних членів УАН: Дмитро Багалій, Агатангел Кримський, Микола Петров, Степан Смаль-Стоцький, Володимир Вернадський, Степан Тимошенко, Микола Кащенко, Павло Тутковський, Михайло Туган-Барановський, Федір Тарановський, Володимир Косинський, Орест Левицький. 26 листопада оприлюдннили статут УАН, у якому зазначалося: «Українська Академія наук у Києві є найвищою науковою державною установою на Вкраїні, що перебуває в безпосередньому віданні верховної влади».
Объяснение:
Эпоха просвещения (XVIII) вошла в историю как век разума. Разум и Просвещение — основные лозунги эпохи. В то же время это и «галантный век» (Франция). Франция стала гегемоном духовной жизни Европы, а просветительские идеи охватили также Англию, Германию, Италию, Россию. Кризис абсолютизма, буржуазные революции, распространение философских знаний подготовили рождение новой культуры. Это выражалось в новом понимании самого человека, которого, как считали просветители, можно изменить к лучшему. Отличительная черта идеологии Просвещения — надежна на человеческий разум и гармонию общества через просвещение людей и развитие их творческого начала.