Второй, основной, этап связан с образованием тюркских государственных объединений в VI-XIII вв. Для него
характерно? (два ответа)
Ожили андроновцы европеоидного типа и
Индоевропейской языковой семьи,
Тюркские племена, смешиваясь с Потомками
древних саков, сарматов, уйсунов, кангюев,
изменили Лингвистическую и антропологическую
обстановку: увеличили долю Монголоидных черт в
облике населения и распространили тюркский
ЯЗЫК как ОСНОВНОЙ.
На казахской земле с Вторжением МОНГОЛОВ,
ПОЯВИЛИСЬ НОВые племена Конратов, мангытов и
барласов, которые впоследствии стали
ТюркоязычНЫМИ.
ответ:Хмельниччина і нова Українська держава стали поштовхом для розвитку історичної науки, яка вже виходить за межи літописних оповідань та набуває нових форм.
Наприкінці 17 - на початку 18 століття з'являються так звані “козацькі літописи”, автори яких брали безпосередньо участь у козацьких походах або були їх свідками.
У 18 столітті з'являються історичні твори, які пов'язують добу Гетьманщини з Княжою добою. У 1730 - х роках складено “Краткое опісаніе Малоросіи”; у 1765 році П. Симоновський - “Краткое опісаніе о козацком малоросійском народе” та інші.
Велике значення для розуміння культури, прагнень, ідеології тогочасної еліти мають щоденники та мемуари видатних політичних та культурних діячів. До цього можна віднести: “Дневник” Петра Апостола (1725 - 1727), сина гетьмана Данила Апостола, “Дневник” (1735 - 1740) Якова Марковича, “Дневник” генерального хорунжого М. Ханенка, який був дуже близьким до І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола.
Щодо розвитку природничих та математичних наук у 17 столітті, то вони були розвинені слабше, ніж історія та право, але ніколи не зникало зацікавлення ними. В приватних бібліотеках були присутні книги з ботаніки, зоології, математики, метеорології тощо. При дворі К. Розумовського проживали доктори - француз Леклерк та німець Гебенштрайт. У 1751 році Іван Полетика став професором Медичної Академії у Кілю.
Філософія у 17 столітті розвивалася під впливом творів античних та середньовічних філософів, а також творів Декарта, Фр. Бекона, картезіанців.
Найяскравішим представником філософії в Україні був Григорій Сковорода (1722 - 1794), видатний вчений та мислитель. Син реєстрового козаку Полтавського полку, учився в Київській Академії, потім в університетах Мюнхену, Відня, Бреслау. Основою його філософічної концепції був антропологізм, а засобом для досягнення мети - самопізнання.
Для науки 19 століття було характерне зростання ваги природничих наук, так як відбувається промислове зростання. З'являються нові науки і напрямки. Серед видатних науковців цього періоду можна назвати багатьох людей.
У 1813 - 1820 рр. ректором Харківського університету був Т. Ф. Осиповський, який написав тритомну працю “Курс математики”, що тривалий час була основним підручником для студентів. Слід відмітити діяльність Михайла Остроградського в галузі математики (його ім'я носить одна з вулиць Полтави, на якій стоїть один з найстаріших педагогічних ВУЗів України). За свої досягнення він був обраний членом Петербурзької, Паризької, Туринської та Римської Академій наук. Автор багатьох підручників з математики.
Михайло Максимович (1804 - 1873), перший ректор Київського університету, написав більше ніж 100 наукових праць з історії, ботаніки, зоології, фізики, хімії тощо.
Великий хірург М. І. Пирогов (1810 - 1881), який вперше здійснив операцію з анестезією, дав новий поштовх освітянського руху на Україні. Він був попечителем Київської навчальної округи, підтримував гуманні і прогресивні начинання в педагогічній справі.
В Україні складається низька наукових шкіл, які мали високий науковий рівень і впливали на умонастрій суспільства. Школа з хімії створюється в Київському університеті, в Харкові М. М. Беккетов (1827 - 1911) створив школу фізичної хімії, його роботи стали основою нової наукової галузі - металометрії. Розповсюджуються ідеї Дарвіна, світоглядний вплив яких був дуже великим. У Києві та Одесі працював один з братів Ковалевських, Олександр Онуфрійович(1840 - 1901), відомий зоолог. Він і його молодший брат Володимир зробили великий внесок у розвиток еволюціоністської концепції Дарвіна.
Відомим був Ілля Ілліч Мечніков (1845 - 1916), випускник Харківського університету. Викладав в Одесі, був членом Громади. У 1888році переїхав до Пастерівської лабораторії в Париж. Лауреат Нобелівської премії (за відкриття фагоцитозу). Працюючи професором Новоросійського університету в Одесі він із своїм учнем Миколою Гамалією (1859 - 1949) створив першу в Російській імперії і другу в світі бактеріологічну станцію, став одним з засновників мікробіології та вчення про імунітет. М. Гамалій, продовжуючи справу свого вчителя, зробив великий вклад у боротьбу з такими хворобами, як холера, чума, туберкульоз, сказ, впровадив в практику охорони здоров'я щеплення.
Також у галузі медицини плідно працював хірург Ю. Шимаковський, який світову славу здобув завдяки своїй праці “Операції на поверхні тіла” та винайденням декількох медичних інструментів.
У 70 - ті роки професором фізіології Новоросійського університету був І. М. Сєченов (1829 - 1905), який став засновником вітчизняної фізіологічної школи. В праці “Рефлекси головного мозку” він висвітлив питання про діяльність головного мозку, “душевне життя” з позиції науки.
Объяснение:
Антифранцузские коалиции — временные военно-политические союзы европейских государств, стремившихся к восстановлению во Франции монархической династии Бурбонов, павшей в период Французской революции 1789—1799 годах. Всего было создано 8 коалиций.
I антифранцузская коалиция (1791-1797)
Основная статья: Война Первой коалиции
В её состав входили: Великобритания, Пруссия, Неаполь, Тоскана, Австрия, Испания, Голландия, Россия
II антифранцузская коалиция (1798—1802)
Основная статья: Война второй коалиции
В её состав входили: Россия, Великобритания, Османская империя, Священная Римская империя, Неаполитанское королевство,Австрия,Португалия.
III антифранцузская коалиция (1805)
В её состав входили: Россия, Англия, Австрия, Швеция. Русская дипломатия приняла участие в формировании коалиции в составе Англии, Австрии, Швеции и Сицилии.
IV антифранцузская коалиция (1806—1807)
В её состав входили: Англия, Россия, Пруссия, Саксония, Швеция.
V антифранцузская коалиция (1809)
В апреле 1809 года образовалась коалиция в составе Австрии, Англии и Испании, представленной временным правительством (верховной хунтой).
VI антифранцузская коалиция (1812—1814)
В коалицию вошли: Россия, Швеция, Великобритания, Австрия и Пруссия (последние две до начала 1813 года были союзниками Франции).
VII антифранцузская коалиция. «Сто дней» Наполеона (1815)
В коалицию вошли: Россия, Швеция, Англия, Австрия, Пруссия, Испания, Португалия.