Выбери несколько правильных ответов. Какие результаты индустриализации в Казахстане подтверждают слова, сказанные С.Садвакасовым: «Казахстан был и остался колонией»? А) Выкачивание из республики редких металлов, нефти, угля, фосфоритов B) Процесс объединения ТОЗов в колхозы в СССР C) Переход от «верблюда к социализму» не возможен D) Специалисты завозились из вне E) Отсутствие машиностроения и оборонной промышленности.
Хліб
Основну раціону становив хліб з ячменю, полби або пшениці. Були відомі два сорти ячменю: шести- і дворядний. Шестирядний ячмінь мав більше поширення і вживання. З нього випікалися основні сорти хліба. За часів Раннього царства єгиптяни з Передньої Азії запозичили голозерну пшеницю. Проте цей вид пшениці, більш вимогливий і виснажує ґрунт, до греко-римського періоду не набув великого поширення в Єгипті.
Існувало безліч різновидів хлібів і булочок, що відрізнялися борошном (ячмінне — «іт», пшеничне — «сут», з полби — «бедет»), формою, ступенем пропеченості, додатками у тісто (мед, молоко, фрукти, яйця, жир, масло). Відомо до 20 слів, які застосовувались в епоху Давнього царства для позначення різних видів хлібобулочних виробів. Доволі популярними були гостроверхий, округлий, ячмінний, свіжий, маленька кругла паляниця, пиріг-шенес.
Овочі
У раціоні стародавніх єгиптян були присутні горох, лілії, селера, боби, сочевиця, квасоля і нут, редис, огірки, бульба редьки, у великих кількостях вирощувався салат-латук. Особливо виділялися з інших продуктів цибуля і цибуля-порей, цінувався так само й часник. Капуста також була відома стародавнім єгиптянам. Вони вважали її хорошим засобом проти сп'яніння і всяку обід починали з вареної капусти. На фресках давніх єгиптян між дарами, які приносилися в жертву богам, представлена спаржа яскраво-зеленого кольору.
Були поширені гарбузи, персики, яблука, дині й кавуни. Влітку до раціону додавалися виноград та родзинки, цитрусові, гранати («inhmn»), фіги, фініки, зізіфуси, персея і плоди сикомора.
З часів гіксосів вирощувалися гранатові, оливкові дерева та яблуні, вживалися їхні плоди. Були відомі, але рідкісні й доступні небагатьом кокосові горіхи. Вживалися також плоди мімози, баланітеса єгипетського і деяких інших дотепер не з'ясованих дерев. Бідняки жували бульби осоки, серцевину стебел папірусу і кореневища деяких інших водяних рослин.
Давні єгиптяни користувалися рослинною олією, яку виготовляли з насіння редьки, кунжуту, салату, баланітес, красильного сафлору, маслянистої моринги. Також з Фінікії та Сирії ввозили оливкову олію.
З висушених та подрібнених бульб чуфи, яку змішували з медом, робилися десерти. У гробниці візира Рехмира часів фараона Аменхотепа II виявлено сцену, де зображені етапи для виготовлення конічного торту, зроблений з коріння очерету з додаванням горіхів та осоки.
Молочні продукти
Були відомі молочні продукти — вершки, масло, сир. Тваринний жир використовувався для приготування їжі та зберігання.
М'ясо і риба
Єгиптяни Давнього царства переваги надавали дичині, яку впольовували. Це насамперед були газелі та антилопи. За часів Пізнього царств єгиптяни їли рибу в'ялену на сонці або засолену рибу, найбільше цінувалися кефаль, барабулька та ботарга. З птахів вживали в їжу в солоному вигляді перепілок, качок, голубів, лебідів і дрібних пташок. Птицю та рибу, окрім священних, їли також смаженими або вареними.
В період Нового царства найчастіше вживають биків. До цього часу втрачає значення таке джерело м'яса, газелі, антилопи. Немає надійних свідчень вживання єгиптянами в їжу козлятини або баранини, хоча цих тварин розводили навіть у Верхньому Єгипті. Свиней, хоча і розводили, в їжу вживати було заборонено, оскільки свиня вважалася твариною злого бога Сета. Незважаючи на те, що крокодил і бегемот вважалися священними тваринами, в деяких регіонах вони все ж вживалися в їжу, зокрема біля острова Елефантіна.
Вживання їжі
Давні єгиптяни їли, сидячи за одним або по двоє за маленьким столиком, заставленим стравами з м'ясом, птицею, овочами, фруктами, можливо розкладеними на скибки конічних хлібів. Діти сідали на подушках або прямо на підлозі, на циновці. Заможні люди користувалися тарілками, миски, чаші, кухлі, виделки, ножі та ложки. Втім зазвичай давні єгиптяни їли руками.
Чоловіку подавали їжу відразу після вмивання. Він отримував хліб, пиво, шматок м'яса, вирізку і пиріг. Його дружина снідала, поки її чесали або відразу після закінчення туалету. На фіванському розписі служниця подає кубок своїй пані, коли вона ще тримає в руці люстерко. Поруч з нею столик з кошиком з пальмового листя і двома вазами.
Обід складався з м'яса, птиці, овочів і фруктів по сезону, хліба і пиріжків і, зрозуміло пива в достатку. Не всі давні єгиптяни, навіть заможні їли м'ясо кожен день. Це робили лише фараони, члени їхньої родини, аристократи, заможні жерці. Також вживання великої частки м'яса відбувалося з якоїсь значної події. Крім того, знать вживала супи, пюре, страви з гарніром і під соусами. Перед поданням їжі слуги знаті розбризкували духи для відлякування комах, створення настрою й апетиту.
У післяполудневий час, близько 4-5 години, відбувався другий легкий обід з напоями, після якого єгиптяни поверталися до своєї роботи або вдавалися до розваг.
Объяснение:
После провозглашения Римской республики все выборные должности захватили патриции. Плебеям оставили только право голосовать на народном собрании и служить в войске под командованием патрициев.
С развитием торговли у римлян начало формироваться имущественное неравенство. Большинство плебеев потеряли землю и оказались в долговой зависимости от ростовщиков, что угрожало рабством.
Ситуация обострялась. Между сословиями назревала война. Избежать её можно было, удовлетворив такие требования плебеев:
1)предоставить право быть избранным на высшие государственные должности;
2)переделить общинные земли;
3)отменить долговое рабство.
Но патриции не желали делиться с плебеями ни властью, ни богатством. В итоге, напряжение достигло апогея, и в 494 г. до н. э. во время войны Рима с соседями плебеи отказались воевать. Они покинули город и ушли на Священную гору, расположенную недалеко от Рима. Лишь тогда патриции вынуждены были пойти на уступки. Плебеям предоставили право избирать народных трибунов. Эти магистраты должны были защищать интересы плебеев, они могли наложить вето (запрет) на любое решение сената, если считали его несправедливым. Дверь дома народного трибуна всегда должна быть открытой: каждый мог найти здесь защиту. Сам народный трибун объявлялся неприкосновенным. Его убийство считалось тягчайшим преступлением.
В 445 г. до н. э. особым законом было разрешено заключать браки между плебеями и патрициями. Это привело к объединению знатных родов с обеих сторон в особую группу римской знати — нобилитет (с латин. «нобилис» — самый лучший).
Народные трибуны Лициний и Секстий в 367 г. до н. э. добились принятия законов, согласно которым плебеев наделяли землёй. Материал с сайта http://worldofschool.ru
В 326 г. до н. э. было запрещено долговое рабство. Окончательной победой стал закон, принятый в 287 г. до н. э., согласно которому плебеи могли занимать государственные должности и принимать законы. Борьба между плебеями и патрициями завершилась; это привело к уничтожению остатков родового строя и появлению возможности быстрого развития рабовладельческих отношений. Равные в правах, плебеи и патриции формировали гражданское общество Римского государства.