До петровского правления, женщины дворянского сословия никогда не выходили в свет со своими мужьями. Им было положено ходить в полностью закрытой одежде, запрещалось оголять плечи, шею. Платья были бесформенными.
Когда появились ассамблеи, женщины-дворянки были допущены туда. Изменился и требуемый внешний облик. Европейские платья включали в себя корсеты, пышные юбки и открывали плечи.
Но даже дворяне ещё долго донашивали русскую одежду, сочетая старое с новым.
Но остальная, большая часть населения видела в безбородом, одетом в немецкое платье-чужака.
Новации слабо затронули традиционную культуру и повседневную жизнь
Не має страшнішого ворога, ніж той, кого ми вважаємо другом. На превеликий жаль, на теренах нашої країни впродовж довгих століть, живе така собі недолюбов українців з західних областей до таких самих українців із східних областей.
Я можу погодитись, що історично ми мали різні погляди, різний вплив від наших закордонних сусідів, але ми вже надто довго граємося у ворогів. Вже мінімум 30 років ми - українці! Ми незалежні від будь-якої країни, але ми все ще не знайшли спільної мови, в інтеренеті можна зустріти багато неприємних коментарів в бік однієї чи іншої сторони.
На даний момент виросло вже декілька поколінь, які все ще недолюблюють один одного. Чого бракує нам стати єдиними? Я вважаю, що нам давно пора закінчити війни, бо вони вже неактуальні. Ми повинні порозумітися і почати працювати на благо нашої Неньки.
До петровского правления, женщины дворянского сословия никогда не выходили в свет со своими мужьями. Им было положено ходить в полностью закрытой одежде, запрещалось оголять плечи, шею. Платья были бесформенными.
Когда появились ассамблеи, женщины-дворянки были допущены туда. Изменился и требуемый внешний облик. Европейские платья включали в себя корсеты, пышные юбки и открывали плечи.
Но даже дворяне ещё долго донашивали русскую одежду, сочетая старое с новым.
Но остальная, большая часть населения видела в безбородом, одетом в немецкое платье-чужака.
Новации слабо затронули традиционную культуру и повседневную жизнь
Не має страшнішого ворога, ніж той, кого ми вважаємо другом. На превеликий жаль, на теренах нашої країни впродовж довгих століть, живе така собі недолюбов українців з західних областей до таких самих українців із східних областей.
Я можу погодитись, що історично ми мали різні погляди, різний вплив від наших закордонних сусідів, але ми вже надто довго граємося у ворогів. Вже мінімум 30 років ми - українці! Ми незалежні від будь-якої країни, але ми все ще не знайшли спільної мови, в інтеренеті можна зустріти багато неприємних коментарів в бік однієї чи іншої сторони.
На даний момент виросло вже декілька поколінь, які все ще недолюблюють один одного. Чого бракує нам стати єдиними? Я вважаю, що нам давно пора закінчити війни, бо вони вже неактуальні. Ми повинні порозумітися і почати працювати на благо нашої Неньки.
Объяснение: