Выберите из списка названия полисов, находившихся на побережье Чёрного моря. Укажите один или несколько правильных вариантов ответа: Платеи Мантинея Херсонес Пантикапей Ольвия
Українська революція (також Перші визвольні змагання[2]) — низка подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917—1921 роках.
Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. В Україні утворився альтернативний центр влади — Українська Центральна Рада (УЦР), яка стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Керівником УЦР став Михайло Грушевський.
У період 1917—1921 років Україна пережила різні форми національної державності (УНР, Українська Держава, ЗУНР, Кубанська НР, а також Кримська НР. Українські етнічні території були розділені між Українською СРР, Польською Республікою, Королівством Румунія та Чехо-Словацькою Республікою. Таким чином, Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Ця поразка стала наслідком незгуртованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації, відмінностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами[3]. Однак, не досягши своєї мети, Українська революція започаткувала процес формування модерної політичної нації та відродила традицію української державності[4].
Внешнеполитическое положение Московского княжества по сравнению с 1380 году, когда Москве противостояла одна лишь Орда Мамая, значительно ухудшилось, и для Москвы вполне реальной была перспектива нового нашествия и войны не только с войсками Орды, но ещё и с Рязанским, а также с Тверским и Суздальско-нижегородским княжествами. Естественно, что Московскому княжеству, военные силы которого были значительно ослаблены на Куликовом поле, оказавшемуся в окружении врагов, в одиночку трудно было противостоять подобной коалиции… И судя по всему, именно данное обстоятельство, т.е. враждебная позиция по отношению к Москве соседних князей-предателей, а отнюдь не одно только тохтамышево нашествие и явилось главной причиной временного возобновления уплаты дани в 1383 году.
Українська революція (також Перші визвольні змагання[2]) — низка подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917—1921 роках.
Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. В Україні утворився альтернативний центр влади — Українська Центральна Рада (УЦР), яка стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Керівником УЦР став Михайло Грушевський.
У період 1917—1921 років Україна пережила різні форми національної державності (УНР, Українська Держава, ЗУНР, Кубанська НР, а також Кримська НР. Українські етнічні території були розділені між Українською СРР, Польською Республікою, Королівством Румунія та Чехо-Словацькою Республікою. Таким чином, Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Ця поразка стала наслідком незгуртованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації, відмінностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами[3]. Однак, не досягши своєї мети, Українська революція започаткувала процес формування модерної політичної нації та відродила традицію української державності[4].
Объяснение:
Объяснение:
Внешнеполитическое положение Московского княжества по сравнению с 1380 году, когда Москве противостояла одна лишь Орда Мамая, значительно ухудшилось, и для Москвы вполне реальной была перспектива нового нашествия и войны не только с войсками Орды, но ещё и с Рязанским, а также с Тверским и Суздальско-нижегородским княжествами. Естественно, что Московскому княжеству, военные силы которого были значительно ослаблены на Куликовом поле, оказавшемуся в окружении врагов, в одиночку трудно было противостоять подобной коалиции… И судя по всему, именно данное обстоятельство, т.е. враждебная позиция по отношению к Москве соседних князей-предателей, а отнюдь не одно только тохтамышево нашествие и явилось главной причиной временного возобновления уплаты дани в 1383 году.