Галицко-Волынское княжество было одним из самых больших княжеств периода распада Древнерусского государства. В его состав входили галицкие, перемышльские, звенигородские, теребовлянские, волынские, луцкие, белзкие, полесские и холмские земли, а также территории современных Подляшья, Подолья, Закарпатья и Молдавии.
Княжество проводило активную внешнюю политику в Восточной и Центральной Европе. Его главными соседями и конкурентами были Польское королевство, Венгерское королевство и половцы, а с середины XIII века — также Золотая Орда и Великое Княжество Литовское. Для защиты от них Галицко-Волынское княжество неоднократно подписывало соглашения с католическим Римом, Священной Римской империей и Тевтонским орденом.
Створення Держави Ізраїль — процес створення сучасного Ізраїлю, що почався з появи руху політичного сіонізму в 1897 році і завершився вже після проголошення 14 травня 1948 року Декларації незалежності перемогою в Війні за незалежність до середини 1949 року.
Політолог Алек Епштейн писав, що Ізраїль «є однією з найбільш нетипових держав на землі. Створена європейськими євреями на азіатському Близькому Сході..., зуміла не тільки вистояти в численних війнах..., але і зберегти демократичний лад..., ця держава залишається в центрі уваги чи не всіх серйозних засобів масової інформації у світі»[1].
Основними етапами процесу державотворення були організація сіоністського руху, декларація Бальфура, британський мандат на Палестину, план ООН по розділу Палестини і Війна за незалежність.
Княжество проводило активную внешнюю политику в Восточной и Центральной Европе. Его главными соседями и конкурентами были Польское королевство, Венгерское королевство и половцы, а с середины XIII века — также Золотая Орда и Великое Княжество Литовское. Для защиты от них Галицко-Волынское княжество неоднократно подписывало соглашения с католическим Римом, Священной Римской империей и Тевтонским орденом.
Відповідь:
Створення Держави Ізраїль — процес створення сучасного Ізраїлю, що почався з появи руху політичного сіонізму в 1897 році і завершився вже після проголошення 14 травня 1948 року Декларації незалежності перемогою в Війні за незалежність до середини 1949 року.
Політолог Алек Епштейн писав, що Ізраїль «є однією з найбільш нетипових держав на землі. Створена європейськими євреями на азіатському Близькому Сході..., зуміла не тільки вистояти в численних війнах..., але і зберегти демократичний лад..., ця держава залишається в центрі уваги чи не всіх серйозних засобів масової інформації у світі»[1].
Основними етапами процесу державотворення були організація сіоністського руху, декларація Бальфура, британський мандат на Палестину, план ООН по розділу Палестини і Війна за незалежність.
Пояснення: