Русь — назва історичного регіону в Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. У XI — XIII століттях позначала так звану Руську землю довкола Києва, Чернігова і Переяслава, що була осердям середньовічної держави Київська Русь. З 2-ї половини XIII століття, після розпаду цієї держави, охоплювала усі території, які колись корилися Києву — від Балтійського до Чорного моря. В середньовіччі використовувалася в титулах світських і духовних правителів Руського королівства, Литви, Польщі, Речі Посполитої, Новгородщини, Московії, Угорщини, Австрії тощо. У новому часі вживалася як одна із самоназв козацької держави Війська Запорозького та Російської імперії. З XVIII століття — архаїчно-поетична самоназва України, Білорусі та Росії. Ки́ївська Русь (у джерелах сучасники називали цю державу Русь або Ру́ська земля́[5], стцерк.-слов. Роусь; Ки́ївська Русь — термін на означення цієї держави[6][5][7]) — середньовічна держава на території Східної Європи з центром у Києві, яка існувала з кінця IX до середини XIII століть і являла собою об'єднання руських князівств під владою династії Рюриковичів. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.
Ки́ївська Русь (у джерелах сучасники називали цю державу Русь або Ру́ська земля́[5], стцерк.-слов. Роусь; Ки́ївська Русь — термін на означення цієї держави[6][5][7]) — середньовічна держава на території Східної Європи з центром у Києві, яка існувала з кінця IX до середини XIII століть і являла собою об'єднання руських князівств під владою династії Рюриковичів. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.