Революционер — тот, кто активно участвует в революции, а также тот, кто готовит революцию и призывает к ней. Революционеров следует отличать от диссидентов, которые используют ненасильственные методы политической борьбы. Идеология революционеров может быть различной.Революционер — человек обреченный. У него нет ни своих интересов, ни дел, ни чувств, ни привязанностей, ни собственности, ни даже имени. Все в нем поглощено единственным исключительным интересом, единою мыслью, единою страстью — революцией.Революция (от позднелат. revolutio — поворот, переворот, превращение, обращение) — радикальное, коренное, „революционное“, глубокое качественное изменение, скачок в развитии природы, общества или познания, сопряжённое с открытым разрывом с предыдущим состоянием. Революцию как качественный скачок в развитии, разрыв постепенности, отличают и от эволюции (где развитие происходит постепенно) и от реформы (в ходе которой производится изменение какой-либо части системы без затрагивания существующих основ).Первоначально термин revolution употреблялся в астрологии и алхимии. В научный язык термин вошёл из названия книги Николая Коперника «De revolutionibus orbium coelestium» («О вращениях небесных сфер», 1543).Различают революции в природе (геологическая), в развитии общества (в том числе экономическом — неолитическая революция, промышленная революция, культурная революция, «зелёная революция», демографическая революция, «революция растущих потребностей» и политическом — социальная революция, политическая революция), в науке («научная революция» (термин введён в обращение Томасом С. Куном) — физике, биологии, медицине, философии, космологии и технике. Также используется термин «научно-техническая революция». В принципе, революция (как и эволюция) может произойти в любой сфере.Иногда «революциями» традиционно называют те или иные социально-политические явления, которые, строго говоря, не носят революционного характер — государственный переворот (например, приведшая к замене на английском престоле династии Стюартов династией Оранских-Нассау («Славная революция» 1688—1689 годов); политику модернизации Ирана при шахе Мохаммеде Реза Пехлеви («белая революция») или кампанию Мао Цзэдуна по ликвидации своих конкурентов в структурах КПК сверху донизу в 1966—1976 годах («Великая пролетарская культурная революция»).И наоборот — бывает этот термин и не применяют к событиям, растянутым во времени, но в итоге приведшим к революционным изменениям в обществе (реформы, проводившиеся в СССР в 1987–1991 гг., «Перестройка»).В переносном смысле революционерами также называют новаторов в науке и культуре.
Давні слов'яни були землеробами, отже їх день був найбільше наповнений роботою біля землі. Вони займалися підсічним землеробством, що потребувало робочих рук - спочатку вирубували ділянку лісу, корчували пеньки, спалювали, а вже потім розпушували землю для посіву зерна. Аби дерево висихало швидше, обдирали кору, не зрубуючи його. Попіл слугував добривом. Через кілька років земля втрачала урожайність, виснажувалася і вирубувалася нова лісова ділянка. З часом могли повертатися до попередньої ділянки, яка встигала відпочити за кілька років.
Слов'яни вирощували зернові культури - пшеницю, ячмінь, жито.
Жили невеликими поселеннями, на берегах річок, що слугували їм захистом та сполученням одночасно. На луках випасали худобу та заготовляли сіно.
Ремісники виготовляли увесь сільськогосподарський реманент - мотики, серпи, коси, дерев'яні або кістяні сохи з металевим наральником.
Тож усі дні слов'ян були зайняті сільськогосподарською працею.
Давні слов'яни були землеробами, отже їх день був найбільше наповнений роботою біля землі. Вони займалися підсічним землеробством, що потребувало робочих рук - спочатку вирубували ділянку лісу, корчували пеньки, спалювали, а вже потім розпушували землю для посіву зерна. Аби дерево висихало швидше, обдирали кору, не зрубуючи його. Попіл слугував добривом. Через кілька років земля втрачала урожайність, виснажувалася і вирубувалася нова лісова ділянка. З часом могли повертатися до попередньої ділянки, яка встигала відпочити за кілька років.
Слов'яни вирощували зернові культури - пшеницю, ячмінь, жито.
Жили невеликими поселеннями, на берегах річок, що слугували їм захистом та сполученням одночасно. На луках випасали худобу та заготовляли сіно.
Ремісники виготовляли увесь сільськогосподарський реманент - мотики, серпи, коси, дерев'яні або кістяні сохи з металевим наральником.
Тож усі дні слов'ян були зайняті сільськогосподарською працею.