еги́петские пирами́ды — древние каменные сооружения пирамидальной формы, расположенные в египте.
количество объектов, идентифицируемых как египетские пирамиды, варьируется от 118 до 138 (по данным ноября 2008 года)[1][2]. большая часть пирамид была построена в качестве усыпальниц для фараонов древнего и среднего царств[3][4]. древнейшие из известных пирамид находятся в саккаре. самой древней считается пирамида джосера, построенная архитектором имхотепом в период с 2667 по 2648 гг. до н. э..[5][6].
самые известные пирамиды находятся на окраине каира в гизе, три из которых до сих пор являются одними из крупнейших сооружений, когда-либо построенных человеком[7]. пирамида хеопса является самой большой пирамидой в египте и входит в число семи чудес света.
У XI—XII ст. важкоозброєні лицарі захищали себе тільки кольчугами, а легкоозброєні вершники йшли в бій абсолютно без металевих обладунків. У XIII ст., у міру того як важкоозброєна кіннота запасається нагрудниками і корсетами, у легкоозброєних вершників з'являються кольчуги.
Кожен важкоозброєний лицар брав з собою в битву трьох коней (звичайно типу дестріє) і одного, двох або трьох зброєносців, яких, зазвичай, набирали із залежних людей або лицарських синів, що не отримали присвячення в лицарі. Зброєносці спочатку йшли в битву пішими і під час сутичок залишалися позаду, із запасними кіньми і зброєю. Коли в XIV ст. серед лицарів укоренився звичай спішуватись під час битви, то зброєносці стали набиратися з легких вершників; рахунок лицарському війську став йти по «списах», рахуючи трьох вершників як один лицарський спис. На Рейні для тієї ж лицарської одиниці з'явилася назва «gleve» (glaive).
Звичайною побудовою для загону лицарів у Середньовіччі був клин (cuneus). Такий «клин» міг складатися з декількох сотень лицарів, а іноді і з декількох тисяч. Найчастіше все лицарське військо вибудовувалося перед битвою в три бойові лінії, одна за одною, а кожна бойова лінія розпадалася на «клини» і мала центр і два крила.
У Франції зародилися лицарські турніри і вже звідти проникли до Німеччини і Англії (couflictus gallici).
еги́петские пирами́ды — древние каменные сооружения пирамидальной формы, расположенные в египте.
количество объектов, идентифицируемых как египетские пирамиды, варьируется от 118 до 138 (по данным ноября 2008 года)[1][2]. большая часть пирамид была построена в качестве усыпальниц для фараонов древнего и среднего царств[3][4]. древнейшие из известных пирамид находятся в саккаре. самой древней считается пирамида джосера, построенная архитектором имхотепом в период с 2667 по 2648 гг. до н. э..[5][6].
самые известные пирамиды находятся на окраине каира в гизе, три из которых до сих пор являются одними из крупнейших сооружений, когда-либо построенных человеком[7]. пирамида хеопса является самой большой пирамидой в египте и входит в число семи чудес света.
У XI—XII ст. важкоозброєні лицарі захищали себе тільки кольчугами, а легкоозброєні вершники йшли в бій абсолютно без металевих обладунків. У XIII ст., у міру того як важкоозброєна кіннота запасається нагрудниками і корсетами, у легкоозброєних вершників з'являються кольчуги.
Кожен важкоозброєний лицар брав з собою в битву трьох коней (звичайно типу дестріє) і одного, двох або трьох зброєносців, яких, зазвичай, набирали із залежних людей або лицарських синів, що не отримали присвячення в лицарі. Зброєносці спочатку йшли в битву пішими і під час сутичок залишалися позаду, із запасними кіньми і зброєю. Коли в XIV ст. серед лицарів укоренився звичай спішуватись під час битви, то зброєносці стали набиратися з легких вершників; рахунок лицарському війську став йти по «списах», рахуючи трьох вершників як один лицарський спис. На Рейні для тієї ж лицарської одиниці з'явилася назва «gleve» (glaive).
Звичайною побудовою для загону лицарів у Середньовіччі був клин (cuneus). Такий «клин» міг складатися з декількох сотень лицарів, а іноді і з декількох тисяч. Найчастіше все лицарське військо вибудовувалося перед битвою в три бойові лінії, одна за одною, а кожна бойова лінія розпадалася на «клини» і мала центр і два крила.
У Франції зародилися лицарські турніри і вже звідти проникли до Німеччини і Англії (couflictus gallici).