Воєнні дії в 1654—1655 рр. У січні 1654 р., після отримання повідомлень про події в Переяславі, уряд Речі Посполитої став готуватися до нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою і вступила у війну з нею на боці Гетьманщини.У лютому 1654 р. 20-тисячне польське військо вторглося на Поділля і Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в облогу, але ніхто з мешканців у полон не здався, і воно було знищене поляками. Проте, дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення і протидію козацьких військ полковників В. Томиленка та І. Богуна, поляки були змушені відступити.
В период Танзимата (1839—1876) Порта провела реформы, которые привели к созданию армии, комплектуемой по призыву, реформированию банковской системы, замене религиозного закона на светский и замене заводов на гильдии.
Так как реформы Танзимата в той или иной мере противоречили традициям и шариату, а также затрагивали материальные и социальные интересы чиновников, духовенства и других феодальных элементов, то их осуществление требовало больших усилий и часто оказывалось непродуктивным. При всей их прогрессивности, реформы предполагали усиление угнетения Турцией христианских подданных Порты.
Многие нации Османской империи в XIX веке охватил подъём национализма. Зарождение национального сознания и этнического национализма в Османской империи было главной её проблемой. Турки сталкивались с национализмом не только у себя в стране, но и за её пределами. Число революционных политический партий в стране резко возросло. Восстания в Османской империи в XIX веке были чреваты серьёзными последствиями, и это повлияло на направление политики Порты в начале XX века.
Воєнні дії в 1654—1655 рр. У січні 1654 р., після отримання повідомлень про події в Переяславі, уряд Речі Посполитої став готуватися до нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою і вступила у війну з нею на боці Гетьманщини.У лютому 1654 р. 20-тисячне польське військо вторглося на Поділля і Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в облогу, але ніхто з мешканців у полон не здався, і воно було знищене поляками. Проте, дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення і протидію козацьких військ полковників В. Томиленка та І. Богуна, поляки були змушені відступити.
Так как реформы Танзимата в той или иной мере противоречили традициям и шариату, а также затрагивали материальные и социальные интересы чиновников, духовенства и других феодальных элементов, то их осуществление требовало больших усилий и часто оказывалось непродуктивным. При всей их прогрессивности, реформы предполагали усиление угнетения Турцией христианских подданных Порты.
Многие нации Османской империи в XIX веке охватил подъём национализма. Зарождение национального сознания и этнического национализма в Османской империи было главной её проблемой. Турки сталкивались с национализмом не только у себя в стране, но и за её пределами. Число революционных политический партий в стране резко возросло. Восстания в Османской империи в XIX веке были чреваты серьёзными последствиями, и это повлияло на направление политики Порты в начале XX века.