- Сегодня легко рассуждать на предмет того, что нужно было сделать, чтобы остановить войну: встретиться Ельцину с Дудаевым или поддержать миротворческую группу Хасбулатова. Знаете - это все, может быть, и надо было делать. Но это бы мало что изменило, дело в том, что из-за позиции тогдашних кремлевских вершителей судьбы страны война была неизбежна.
Ее причины неразрывно связаны с кризисом ельцинского режима. Режима, который расстрелял парламент. Режим самоутверждался и воспользовался исторически известной моделью - начал небольшую, как он надеялся, и победоносную войну.
Поэтому утверждаю: не было бы расстрела - не было бы войны, потому что у парламента были большие возможности для решения накопившихся проблем мирными средствами.
Анатолий Куликов,
БЫВШИЙ МИНИСТР ВНУТРЕННИХ ДЕЛ:
- Войну надо было предотвратить. Но значит ли это, что был бы потушен тот криминальный пожар, который к тому времени охватил всю Чечню? Напомню: в республике с населением менее миллиона человек в 1993 году было совершено более двух тысяч убийств.
Федор Ладыгин,
ЭКС-НАЧАЛЬНИК ГРУ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБА:
- Убежден, что войны избежать было можно. Такие возможности имелись. Но они были упущены.
Людмила Алексеева,
ПРЕДСЕДАТЕЛЬ МОСКОВСКОЙ ХЕЛЬСИНКСКОЙ ГРУППЫ:
- И первую и вторую чеченские войны можно было избежать. Но даже не попытались договариваться с Дудаевым. А договориться можно было, хотя и человек он был своеобразный. Но с каким из глав российских регионов у центральной власти дела шли гладко? Но ведь со всеми же договаривались!
Дудаев был не сложнее всех остальных, наоборот, менее тертый в политике калач, чем они. Власть просто не понимала, во что ввязывается. Ожидали маленькую победоносную войну, а получили...
А что касается второй чеченской... Поводом было вторжение Басаева в Дагестан, но ведь вполне можно было изгнать Басаева из Дагестана и остановиться на границе. И требовать у Масхадова выдачи Басаева. Вообще все войны современности, кроме Великой Отечественной, мы могли и должны были избежать.
Дудаев просил звезду и должность
Михаил Полторанин,
ЭКС-ВИЦЕ-ПРЕМЬЕР ПРАВИТЕЛЬСТВА РФ:
- Войны в Чечне избежать не можно было, а нужно. И вариант такой был - на 200 процентов. Когда я по заданию Ельцина в сентябре 91-го прилетел в Грозный и встретился с Дудаевым, у меня была задача разведать, какой вариант дальнейших действий лучше избрать - силовой или дипломатический. Дудаев тогда не скрывал, что очень хочет две вещи - еще одну звезду на погоны и должность главы администрации Чечено-Ингушской АССР. Дали бы - и вся Чечня лежала бы у наших ног. Я доложил это Ельцину, он согласился. Но потом решил посоветоваться с Хасбулатовым. А тот из другого тейпа, начал его отговаривать. Привлек на свою сторону Руцкого, и они вдвоем уговорили Ельцина ввести туда войска. По-моему, 6 ноября 1991 года вышел указ Ельцина, и на Грозный пошла бронетехника. Дудаев возмутился: ах, вы так? И пошло-поехало. Так что вина за развязывание войны полностью лежит на Хасбулатове. И на Ельцине, естественно, который совершенно не разбирался в кавказских делах.
Новітня світова ринкова система та її формування. Реферат
На сучасному етапі суспільного розвитку значну роль для економіки кожної окремої країни і світу в цілому відіграє світове господарство, яке поєднує національні господарства, що пов’язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці
Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. МПП виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.
Формування спеціалізації господарства підкоряється дії закону порівняльних переваг, запропонованим Д. Рикардо в 1917 р., який стверджує, що кожній країні, навіть тій, яка має абсолютні переваги з виробництва будь-яких товарів, вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє.
А це означає, що кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати зиск, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.
Для реалізації можливостей, що виникають у процесі розвитку МПП та забезпечення руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили, на світових ринках потрібна постійна підтримка міжнародних двосторонніх та багатосторонніх відносин, укладенні зовнішньополітичних та зовнішньоторгових угод, як між окремими фірмами, так і між урядами країн.
Економічні зв’язки між країнами мають багатовікову історію. Протягом століть вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблему забезпечення населення товарами, які національна економіка виробляла неефективно або не виробляла взагалі. З розвитком еволюції зовнішньоекономічні зв’язки переросли межі зовнішньої торгівлі і перетворились в складну сукупність міжнародних економічних відносин, що стосуються інтересів всіх держав.
Міжнародні зв’язки виступають сьогодні найважливішим фактором економічного росту, структурних зрушень і підвищення ефективності національного виробництва, одночасно є і каталізатором диференціації країн, нерівномірності їх розвитку. Це можна довести тим, що сучасне світове господарство як в політичному, так і в соціально-економічному відношенні неоднорідне і характеризується великою кратністю. Як колись, на світовій арені серед суб’єктів економічної діяльності країни з різним рівнем промислового розвитку, умовами і стандартами життя суспільства.
Ринкова система і важливі питання економіки
Ринкова система – це система вільної підприємницької діяльності. Вона охоплює питання:
Скільки товарів і послуг необхідно виробляти.
Що треба виробляти.
Як треба виробляти продукцію.
Куди і кому реалізувати продукцію.
Як удосконалювати виробництво.
Ринкова система – це механізм зв’язку попиту і пропозиції через систему цін і ринків, який побудований на мотивах отримання прибутку.
В ринковій економіці відсутній адміністративний контроль за виробництвом і споживанням. Функції контролю виконує механізм конкуренції. Вона створює певну відповідність між приватними і суспільними інтересами. Фірми домагаються збільшити свої власні вигоди (отримання прибутків) і тим самим сприяють забезпеченню державних чи суспільних інтересів.
Що виробляти і скільки по яких цінах продавати, кому і де – визначається механізмом попиту і пропозиції, нормою прибутку, курсом акцій, курсом валют, позичковим процентом. З розвитком суспільства ринкова економіка розвивається і удосконалюється, роблячи курс на соціальний захист населення. соціальна ринкова економіка шляхом антимонопольної політики держави захищає споживачів від розгулу підприємців, регулює її, створює умови для приватного підприємництва, конкуренції, отримання прибутку
Можно ли было избежать войны в Чечне?
Текст: Игорь Елков, Игорь Черняк
Российская газета - Столичный выпуск № 0(3901)
Руслан Хасбулатов,
БЫВШИЙ ПРЕДСЕДАТЕЛЬ ВЕРХОВНОГО СОВЕТА:
- Сегодня легко рассуждать на предмет того, что нужно было сделать, чтобы остановить войну: встретиться Ельцину с Дудаевым или поддержать миротворческую группу Хасбулатова. Знаете - это все, может быть, и надо было делать. Но это бы мало что изменило, дело в том, что из-за позиции тогдашних кремлевских вершителей судьбы страны война была неизбежна.
Ее причины неразрывно связаны с кризисом ельцинского режима. Режима, который расстрелял парламент. Режим самоутверждался и воспользовался исторически известной моделью - начал небольшую, как он надеялся, и победоносную войну.
Поэтому утверждаю: не было бы расстрела - не было бы войны, потому что у парламента были большие возможности для решения накопившихся проблем мирными средствами.
Анатолий Куликов,
БЫВШИЙ МИНИСТР ВНУТРЕННИХ ДЕЛ:
- Войну надо было предотвратить. Но значит ли это, что был бы потушен тот криминальный пожар, который к тому времени охватил всю Чечню? Напомню: в республике с населением менее миллиона человек в 1993 году было совершено более двух тысяч убийств.
Федор Ладыгин,
ЭКС-НАЧАЛЬНИК ГРУ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБА:
- Убежден, что войны избежать было можно. Такие возможности имелись. Но они были упущены.
Людмила Алексеева,
ПРЕДСЕДАТЕЛЬ МОСКОВСКОЙ ХЕЛЬСИНКСКОЙ ГРУППЫ:
- И первую и вторую чеченские войны можно было избежать. Но даже не попытались договариваться с Дудаевым. А договориться можно было, хотя и человек он был своеобразный. Но с каким из глав российских регионов у центральной власти дела шли гладко? Но ведь со всеми же договаривались!
Дудаев был не сложнее всех остальных, наоборот, менее тертый в политике калач, чем они. Власть просто не понимала, во что ввязывается. Ожидали маленькую победоносную войну, а получили...
А что касается второй чеченской... Поводом было вторжение Басаева в Дагестан, но ведь вполне можно было изгнать Басаева из Дагестана и остановиться на границе. И требовать у Масхадова выдачи Басаева. Вообще все войны современности, кроме Великой Отечественной, мы могли и должны были избежать.
Дудаев просил звезду и должность
Михаил Полторанин,
ЭКС-ВИЦЕ-ПРЕМЬЕР ПРАВИТЕЛЬСТВА РФ:
- Войны в Чечне избежать не можно было, а нужно. И вариант такой был - на 200 процентов. Когда я по заданию Ельцина в сентябре 91-го прилетел в Грозный и встретился с Дудаевым, у меня была задача разведать, какой вариант дальнейших действий лучше избрать - силовой или дипломатический. Дудаев тогда не скрывал, что очень хочет две вещи - еще одну звезду на погоны и должность главы администрации Чечено-Ингушской АССР. Дали бы - и вся Чечня лежала бы у наших ног. Я доложил это Ельцину, он согласился. Но потом решил посоветоваться с Хасбулатовым. А тот из другого тейпа, начал его отговаривать. Привлек на свою сторону Руцкого, и они вдвоем уговорили Ельцина ввести туда войска. По-моему, 6 ноября 1991 года вышел указ Ельцина, и на Грозный пошла бронетехника. Дудаев возмутился: ах, вы так? И пошло-поехало. Так что вина за развязывание войны полностью лежит на Хасбулатове. И на Ельцине, естественно, который совершенно не разбирался в кавказских делах.
Объяснение:
Новітня світова ринкова система та її формування. Реферат
На сучасному етапі суспільного розвитку значну роль для економіки кожної окремої країни і світу в цілому відіграє світове господарство, яке поєднує національні господарства, що пов’язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці
Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. МПП виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.
Формування спеціалізації господарства підкоряється дії закону порівняльних переваг, запропонованим Д. Рикардо в 1917 р., який стверджує, що кожній країні, навіть тій, яка має абсолютні переваги з виробництва будь-яких товарів, вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє.
А це означає, що кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати зиск, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.
Для реалізації можливостей, що виникають у процесі розвитку МПП та забезпечення руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили, на світових ринках потрібна постійна підтримка міжнародних двосторонніх та багатосторонніх відносин, укладенні зовнішньополітичних та зовнішньоторгових угод, як між окремими фірмами, так і між урядами країн.
Економічні зв’язки між країнами мають багатовікову історію. Протягом століть вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблему забезпечення населення товарами, які національна економіка виробляла неефективно або не виробляла взагалі. З розвитком еволюції зовнішньоекономічні зв’язки переросли межі зовнішньої торгівлі і перетворились в складну сукупність міжнародних економічних відносин, що стосуються інтересів всіх держав.
Міжнародні зв’язки виступають сьогодні найважливішим фактором економічного росту, структурних зрушень і підвищення ефективності національного виробництва, одночасно є і каталізатором диференціації країн, нерівномірності їх розвитку. Це можна довести тим, що сучасне світове господарство як в політичному, так і в соціально-економічному відношенні неоднорідне і характеризується великою кратністю. Як колись, на світовій арені серед суб’єктів економічної діяльності країни з різним рівнем промислового розвитку, умовами і стандартами життя суспільства.
Ринкова система і важливі питання економіки
Ринкова система – це система вільної підприємницької діяльності. Вона охоплює питання:
Скільки товарів і послуг необхідно виробляти.
Що треба виробляти.
Як треба виробляти продукцію.
Куди і кому реалізувати продукцію.
Як удосконалювати виробництво.
Ринкова система – це механізм зв’язку попиту і пропозиції через систему цін і ринків, який побудований на мотивах отримання прибутку.
Конкурентна ринкова економіка стимулює технічний розвиток.
В ринковій економіці відсутній адміністративний контроль за виробництвом і споживанням. Функції контролю виконує механізм конкуренції. Вона створює певну відповідність між приватними і суспільними інтересами. Фірми домагаються збільшити свої власні вигоди (отримання прибутків) і тим самим сприяють забезпеченню державних чи суспільних інтересів.
Що виробляти і скільки по яких цінах продавати, кому і де – визначається механізмом попиту і пропозиції, нормою прибутку, курсом акцій, курсом валют, позичковим процентом. З розвитком суспільства ринкова економіка розвивається і удосконалюється, роблячи курс на соціальний захист населення. соціальна ринкова економіка шляхом антимонопольної політики держави захищає споживачів від розгулу підприємців, регулює її, створює умови для приватного підприємництва, конкуренції, отримання прибутку