Черносошные крестьяне имели личную свободу, вели хозяйство и у них было право продажи, заклада, передачи своих земельных наделов по наследству. Черносошные крестьяне платили высокую цену за свою свободу. Для них были установлены самые большие подати. На протяжении XVII в. земли черносошных крестьян постоянно сокращались за счет феодалам и прямого расхищения. Черносошные земли остались нетронутыми в основном в и Сибири. Владельческие крестьяне являлись феодально зависимым населением. Владельческие крестьяне, потеряв право уходить с земель, по-прежнему являлись землевладельцами, но частенько беря у них взаймы деньги, хлеб, сельскохозяйственные орудия. Неоплатный должник по закону того времени должен был становиться рабами своего кредитора. От прямого перехода в холопство крестьян ограждало правительство, установив «вечность крестьянскую», то есть запрет перехода крестьян в другие сословные разряды.
Одинаково с холопами крестьян всё чаще начинают называть крепостными. Однако уже в 1695 году указом царя Петра стали брать подати с обрабатываемых холопами земель. Возлагая на пашенных холопов ту же тягость, какую несли крестьяне, правительство, можно сказать, приравняло одних к другим. Если жизнь заставляла крепостных крестьян становиться в холопье положение, то закон поставил холопов в положение крепостных.
22 червня 1941 р. о 3-й годині 15 хвилин німецька артилерія та авіація нанесли несподіваний масовий удар по радянських військах. Цей наступ став початком німецько-радянської війни, або бойових дій на Східному фронті Другої світової війни. За кілька годин під бомбардування потрапили всі міста в західних областях СРСР, а також Київ, Одеса, Севастополь, Мінськ, Мурманськ. Головною ціллю були аеродроми, лінії комунікацій, залізничні вузли, склади з боєприпасами.
Керівництво СРСР і командування Червоної армії виявилися зовсім не готовими до такого розвитку подій. Червона армія, мобілізована до західних кордонів, чекала наказу перейти у наступ і воювати «малою кров’ю» на «чужій території», як це планував Сталін. Однак Гітлер випередив його всього на кілька тижнів. Радянський Союз не готувався до оборони, а тому приголомшливий удар вермахту призвів до загального колапсу і воєнної катастрофи Червоної армії 1941 року.
Объяснение:
Черносошные крестьяне имели личную свободу, вели хозяйство и у них было право продажи, заклада, передачи своих земельных наделов по наследству. Черносошные крестьяне платили высокую цену за свою свободу. Для них были установлены самые большие подати. На протяжении XVII в. земли черносошных крестьян постоянно сокращались за счет феодалам и прямого расхищения. Черносошные земли остались нетронутыми в основном в и Сибири. Владельческие крестьяне являлись феодально зависимым населением. Владельческие крестьяне, потеряв право уходить с земель, по-прежнему являлись землевладельцами, но частенько беря у них взаймы деньги, хлеб, сельскохозяйственные орудия. Неоплатный должник по закону того времени должен был становиться рабами своего кредитора. От прямого перехода в холопство крестьян ограждало правительство, установив «вечность крестьянскую», то есть запрет перехода крестьян в другие сословные разряды.
Одинаково с холопами крестьян всё чаще начинают называть крепостными. Однако уже в 1695 году указом царя Петра стали брать подати с обрабатываемых холопами земель. Возлагая на пашенных холопов ту же тягость, какую несли крестьяне, правительство, можно сказать, приравняло одних к другим. Если жизнь заставляла крепостных крестьян становиться в холопье положение, то закон поставил холопов в положение крепостных.
22 червня 1941 р. о 3-й годині 15 хвилин німецька артилерія та авіація нанесли несподіваний масовий удар по радянських військах. Цей наступ став початком німецько-радянської війни, або бойових дій на Східному фронті Другої світової війни. За кілька годин під бомбардування потрапили всі міста в західних областях СРСР, а також Київ, Одеса, Севастополь, Мінськ, Мурманськ. Головною ціллю були аеродроми, лінії комунікацій, залізничні вузли, склади з боєприпасами.
Керівництво СРСР і командування Червоної армії виявилися зовсім не готовими до такого розвитку подій. Червона армія, мобілізована до західних кордонів, чекала наказу перейти у наступ і воювати «малою кров’ю» на «чужій території», як це планував Сталін. Однак Гітлер випередив його всього на кілька тижнів. Радянський Союз не готувався до оборони, а тому приголомшливий удар вермахту призвів до загального колапсу і воєнної катастрофи Червоної армії 1941 року.