После отступления Дм. Кантемира и его двора в Россию, Порта, не считаясь с мнением господарского совета, начинает самостоятельно назначать господарей на трон Молдовы. Более того, Порта не допускает к управлению Молдовы господарей из местных. Новые правители были рекрутированы из квартала Фанар Стамбула, отсюда и название нового, установленного османами, режима в Молдове – фанариотский. Турки и прежде навязывали Молдове чужеземных господарей, греческого или иного происхождения. Известно, что, например, в 1673 османы посадили на трон Молдовы «грека из Царьграда» Думитрашко Кантакузино, чужестранца, прославившегося «страшной зимовкой татар», призванных им в Молдову (1674). Сменяли друг друга и другие подобные правители: Г. Дука, А. Русет, М. Раковицэ и др. Но с 1711 нормой становится назначение господарями Молдовы лишь жителей Фанара. Постепенно они фанаризовали все структуры управления: диван (бывший господарский совет), захватили самые высокие сановные должности, в первую очередь, казначейство, пристраивая на них своих приятелей из Стамбула. Довольные тем, что постоянно росший харач (ежегодная дань, которую платили султану вассальные страны) поступал своевременно (неважно, как его собирали), как и большой мукарер (дань за господарский кафтан) и малый мукарер, в действительности тоже большой (дань, уплачиваемая при возобновлении назначения господарей), что регулярно получают пешкеш (подарки), рушферт (взятки), османы позволяли фанариотам делать в Молдове все, что вздумается, своевольно смещать господарей в Молдове и Валахии. По подсчетам некоторых историков, с 1711 до 1812 года на троне Молдовы сменилось до 30 фанариотов, 4 каймакама (наместника); и только 14 лет Молдова была под русским военным управлением. С согласия османов поспешили занять трон Молдовы фанариотские «династии» Гика, Ипсиланти, Маврокордат, Морузи, Хангерли, Шуцу и др. Господарский совет был преобразован в диван, став в руках фанариотов послушным орудием исполнения распоряжений Порты, запрещавшей какие-либо отношения с другими странами; вооруженные силы Молдовы еще с 1538 были сведены до отряда гвардии (господарской охраны). Все это значительно ограничило статус автономии Молдовы. Фанариоты навязали в образовании, в управлении чужие структуры, чужие порядки, чужих правителей, пропагандировавших чуждые ценности, язык и даже одежду. Всем этим пришлые господари и сановники вызвали ненависть не только широких масс, но и бояр, оставшихся без должностей и даже без вотчин, потому что поместья все чаще захватывались греками. Постепенно греки-фанариоты заняли высокие иерархические позиции в Молдавской Православной Церкви, так что к концу XVIII века Митрополия Молдовы стала своего рода греческим епископством, подчиненным чужим церковным структурам. Таким образом, навязывание фанариотского режима сводилось не только к назначению господарями выходцев из Фанара. Это действительно было коренным «изменением самой политической системы управления». Самым тяжким последствием фанариотского режима, османского правления в целом, было угнетение на протяжении 274 лет (1538 — 1812) в Пруто-Днестровской Молдове, в Валахии и Запрутской Молдове до 1877 года экономического и культурного потенциала молдаван, изоляция Молдовы от экономического обращения, промышленного прогресса (эпохи), от духовной атмосферы Европы, где просветительско-гуманистическое течение уничтожало обскурантизм и стагнацию прежних веков. Социально-экономическая и духовная изоляция, превращение страны в турецкий келер (амбар), в вотчину, оставленную на произвол выскочек-фанариотов, имели плачевные последствия, обусловив длительный застой Молдовы по сравнению с другими европейскими государствами. Но все имеет свой конец. Действительность была столь суровой, что даже фанариоты поняли: больше некуда. Обстоятельства заставили наиболее дальновидных из них прибегнуть к определенным преобразованиям. Так, в годы правления К. Маврокордата (1741—1743, 1748—1749) был реформирован правящий класс. 6 апреля 1749 года Великий собор (собрание сословий) Молдовы, созванный К. Маврокордатом, составил Уложение К. Маврокордата, которое упразднило вечинию (зависимость крестьян от феодального хозяина). В том же году К. Маврокордат обнародовал документ, в котором юридическое положение крестьянства было приведено в соответствие с централизованной системой феодальной эксплуатации. В этот же период господарь Гр. II Гика издал закон общего характера для регламентации барщины в Молдове — Уложение Гр. Гикэ.
У 1995 році в Україні запустили сертифікатну приватизацію. Цей захід, завдяки якому кожен громадянин держави мав отримати можливість стати ефективним власником колишніх державних підприємств, за висновками експертів своїх цілей не досяг, але дозволив формально роздержавити вагому частку економіки країни.
У 1996 році почалася реформа аграрного сектора, завдяки якій колишні колгоспні землі було розпайовано між селянами, що працювали на них.
Завдяки налагодженню співпраці із західними фінансовими установами та стабілізації ситуації в економіці країни показники інфляції з чотириразних показників зменшилися до двозначних, а у вересні 1996 року було проведено грошову реформу-запровадив гривню.
2Внешняя политика:Зовнішня політика Леоніда Кучми не передбачала однозначного вибору інтеграційних прагнень України. Вже у грудні 1994 року США, Велика Британія, Росія та Китай підписали меморандум про гарантії безпеки України в обмін на відмову Києва від статусу ядерної держави. Саме цей документ дав змогу Україні остаточно встановити конструктивні стосунки із Заходом.
Довше тривали пошуки взаєморозуміння з Росією. Державна Дума до кінця 1996 року ухвалювала постанови, що фіксували російські претензії на Севастополь. До травня 1997 року тривала епопея з розподілом радянського Чорноморського Флоту, яка завершилась фактично перемогою Росії.
Протягом 1994—1995 років проросійський президент автономії Крим Ю. Мєшков вдався до низки кроків, які ставили під сумнів належність Криму до України.
У лютому 1995 року в Криму було проведено операцію за участю бійців українського загону спеціального призначення, в результаті якої Мєшкова було відпроваджено до Москви.
Подібною тактикою багатовекторності Леонід Кучма протягом першого терміну президентства керувався і у сфері внутрішньої політики.
Кучма прийшов до влади на проросійських лозунгах, зокрема обіцяв запровадити в Україні двомовність, але згодом він почав шукати союзників у націонал-демократичному політичному таборі.
У 1995 році Кучмою та Морозом було підписано Конституційний договір про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування. Цей договір втратив свою чинність у червні 1996 року, коли парламент ухвалив Конституцію України.
Наприкінці першого терміну загострилося протистояння Кучми із Павлом Лазаренком, яке закінчилося еміграцією та арештом останнього у США.
На президентських виборах 1999 року Кучма переміг як прозахідний президент.
Помітні наслідки у зовнішньополітичному курсі Леоніда Кучми мав «Касетний скандал», який спалахнув наприкінці 2000 року.
В одній із порцій записів, які оприлюднив Микола Мельниченко, йшлося про те, що за участю і з санкцією Кучми здійснювалось постачання українських систем радіотехнічної розвідки до Іраку. Хоча доказів такого продажу не було продемонстровано, Кучма фактично опинився в міжнародній ізоляції.
Складні відносини із Заходом підштовхнули Кучму до участі у східному інтеграційному утворенні — Єдиний економічний р, про наміри створення якого було оголошено у 2003 році.
Восени 2003 року протягом кількох тижнів тривала криза, пов'язана із суперечками з Росією про належність острова Коса Тузла та кордону між двома державами у Керченській протоці.
3.Основные тенденции политических и экономических процессов:
За часів Президента Леоніда Кучми ніхто не ділив Україну на дві різні частини. Мешканці Ужгорода і Севастополя, Львова і Донецька і гадки не мали, що вони різні. Усі громадяни України тих часів вважали, що головним об'єднуючим чинником для них є їх велика і мирна країна, а культурні відмінності населення різних регіонів сприймалися насамперед як цікаві і привабливі різноманітності, а не як приводи для протистоянь і конфліктів.
Особливий підхід Президент України Леонід Кучма застосував до мовного питання як одного з найбільш чутливих для молодої держави. Отримавши країну в розбурханому стані з багатьма громадянськими суперечками, однією з яких була "мовна суперечка", Леонід Данилович особисто швидко перейшов до вживання української мови. Він запропонував усім гуманітарним інститутам країни "м'яко", не через примус, а через заохочення до неї і її привабливість, впроваджувати українську мову як державну і як одну з ідентифікаційних ознак української нації.
У 1996 році Міністерство освіти України затвердило нову концепцію гуманітарної освіти, важливими складовими якої стали запровадження нового покоління україномовних підручників та обов'язковий іспит з української мови при вступі в усі навчальні заклади України. Ці кроки були з розумінням сприйняті суспільством і не викликали жодних суперечок та збурень.
Як наслідок, уже у 2000–2004 роках економіка України стала швидко видужувати і досягла найкращих показників за всю історію незалежності держави. Приріст ВВП досяг 10–12% на рік, державний борг не перевищував 12% від ВВП (зараз понад 80%), сальдо зовнішньоторговельного балансу було стійко позитивним.
Відповідь:
1.Внутренняя политика:
У 1995 році в Україні запустили сертифікатну приватизацію. Цей захід, завдяки якому кожен громадянин держави мав отримати можливість стати ефективним власником колишніх державних підприємств, за висновками експертів своїх цілей не досяг, але дозволив формально роздержавити вагому частку економіки країни.
У 1996 році почалася реформа аграрного сектора, завдяки якій колишні колгоспні землі було розпайовано між селянами, що працювали на них.
Завдяки налагодженню співпраці із західними фінансовими установами та стабілізації ситуації в економіці країни показники інфляції з чотириразних показників зменшилися до двозначних, а у вересні 1996 року було проведено грошову реформу-запровадив гривню.
2Внешняя политика:Зовнішня політика Леоніда Кучми не передбачала однозначного вибору інтеграційних прагнень України. Вже у грудні 1994 року США, Велика Британія, Росія та Китай підписали меморандум про гарантії безпеки України в обмін на відмову Києва від статусу ядерної держави. Саме цей документ дав змогу Україні остаточно встановити конструктивні стосунки із Заходом.
Довше тривали пошуки взаєморозуміння з Росією. Державна Дума до кінця 1996 року ухвалювала постанови, що фіксували російські претензії на Севастополь. До травня 1997 року тривала епопея з розподілом радянського Чорноморського Флоту, яка завершилась фактично перемогою Росії.
Протягом 1994—1995 років проросійський президент автономії Крим Ю. Мєшков вдався до низки кроків, які ставили під сумнів належність Криму до України.
У лютому 1995 року в Криму було проведено операцію за участю бійців українського загону спеціального призначення, в результаті якої Мєшкова було відпроваджено до Москви.
Подібною тактикою багатовекторності Леонід Кучма протягом першого терміну президентства керувався і у сфері внутрішньої політики.
Кучма прийшов до влади на проросійських лозунгах, зокрема обіцяв запровадити в Україні двомовність, але згодом він почав шукати союзників у націонал-демократичному політичному таборі.
У 1995 році Кучмою та Морозом було підписано Конституційний договір про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування. Цей договір втратив свою чинність у червні 1996 року, коли парламент ухвалив Конституцію України.
Наприкінці першого терміну загострилося протистояння Кучми із Павлом Лазаренком, яке закінчилося еміграцією та арештом останнього у США.
На президентських виборах 1999 року Кучма переміг як прозахідний президент.
Помітні наслідки у зовнішньополітичному курсі Леоніда Кучми мав «Касетний скандал», який спалахнув наприкінці 2000 року.
В одній із порцій записів, які оприлюднив Микола Мельниченко, йшлося про те, що за участю і з санкцією Кучми здійснювалось постачання українських систем радіотехнічної розвідки до Іраку. Хоча доказів такого продажу не було продемонстровано, Кучма фактично опинився в міжнародній ізоляції.
Складні відносини із Заходом підштовхнули Кучму до участі у східному інтеграційному утворенні — Єдиний економічний р, про наміри створення якого було оголошено у 2003 році.
Восени 2003 року протягом кількох тижнів тривала криза, пов'язана із суперечками з Росією про належність острова Коса Тузла та кордону між двома державами у Керченській протоці.
3.Основные тенденции политических и экономических процессов:
За часів Президента Леоніда Кучми ніхто не ділив Україну на дві різні частини. Мешканці Ужгорода і Севастополя, Львова і Донецька і гадки не мали, що вони різні. Усі громадяни України тих часів вважали, що головним об'єднуючим чинником для них є їх велика і мирна країна, а культурні відмінності населення різних регіонів сприймалися насамперед як цікаві і привабливі різноманітності, а не як приводи для протистоянь і конфліктів.
Особливий підхід Президент України Леонід Кучма застосував до мовного питання як одного з найбільш чутливих для молодої держави. Отримавши країну в розбурханому стані з багатьма громадянськими суперечками, однією з яких була "мовна суперечка", Леонід Данилович особисто швидко перейшов до вживання української мови. Він запропонував усім гуманітарним інститутам країни "м'яко", не через примус, а через заохочення до неї і її привабливість, впроваджувати українську мову як державну і як одну з ідентифікаційних ознак української нації.
У 1996 році Міністерство освіти України затвердило нову концепцію гуманітарної освіти, важливими складовими якої стали запровадження нового покоління україномовних підручників та обов'язковий іспит з української мови при вступі в усі навчальні заклади України. Ці кроки були з розумінням сприйняті суспільством і не викликали жодних суперечок та збурень.
Як наслідок, уже у 2000–2004 роках економіка України стала швидко видужувати і досягла найкращих показників за всю історію незалежності держави. Приріст ВВП досяг 10–12% на рік, державний борг не перевищував 12% від ВВП (зараз понад 80%), сальдо зовнішньоторговельного балансу було стійко позитивним.