22 червня 1941 р. війська фашистської Німеччини та її союзників здійснили напад на СРСР. Німецький план "Барбаросса" був розрахований на швидке просування військ до найважливіших політичних та економічних центрів, оточення і розгром радянських частин у прикордонних боях.
• радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ до війни; постійне мусування тези, що пакт про ненапад є гарантією мирних відносин з гітлерівською Німеччиною, дезорієнтувало армію і народ (заява ТАРС від 14 червня 1941 р., у якій версія про підготовку Німеччини до нападу на СРСР називалася провокаційною);
• серйозних прорахунків припустилися Й. Сталін і Генеральний штаб у визначенні напряму головного удару ворога. Радянське командування помилково головним вважало наступ на Україну, тоді як, згідно з планом "Барбаросса", головний удар мала наносити група армій "Центр";
• значний бойовий досвід німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мобільних бойових дій із застосуванням значної кількості танків і літаків;
• невдале розміщення радянських військ для ведення оборонних боїв. Розташування радянських військ трьома ешелонами (52-ї, 57-ї і 62-ї дивізій) призвело до того, що з'єднання вступали у бій по черзі, і це давало можливість розбити їх частинами;
• радянські війська навіть не готувалися до оборонних боїв, оскільки передбачалося вести війну "малою кров'ю і на території ворога". Склади боєприпасів та іншого воєнного майна розташовувалися занадто близько до кордону і вже в перші дні опинились у руках ворога;
• оборонні споруди на новому кордоні не були завершені до початку бойових дій. До того ж, вони були невдало розташовані ("лінія Молотова"). Оборонні споруди на старому кордоні були роззброєні;
• масові репресії в армії 1937–1938 pp. та в подальші роки призвели до винищення кращих командних кадрів Червоної армії. Було знищено понад 37 тис. осіб командного складу всіх рівнів (репресіям був підданий весь командний склад Київського військового округу). Нові командири не мали достатнього бойового і життєвого досвіду;
• війська не були вчасно приведені до бойової готовності (за окремим виключенням), щоб дати належну відсіч ворогові, незважаючи на те, що сталінське керівництво отримувало попередження про можливий напад;
Объяснение:
22 червня 1941 р. війська фашистської Німеччини та її союзників здійснили напад на СРСР. Німецький план "Барбаросса" був розрахований на швидке просування військ до найважливіших політичних та економічних центрів, оточення і розгром радянських частин у прикордонних боях.
• радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ до війни; постійне мусування тези, що пакт про ненапад є гарантією мирних відносин з гітлерівською Німеччиною, дезорієнтувало армію і народ (заява ТАРС від 14 червня 1941 р., у якій версія про підготовку Німеччини до нападу на СРСР називалася провокаційною);
• серйозних прорахунків припустилися Й. Сталін і Генеральний штаб у визначенні напряму головного удару ворога. Радянське командування помилково головним вважало наступ на Україну, тоді як, згідно з планом "Барбаросса", головний удар мала наносити група армій "Центр";
• значний бойовий досвід німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мобільних бойових дій із застосуванням значної кількості танків і літаків;
• невдале розміщення радянських військ для ведення оборонних боїв. Розташування радянських військ трьома ешелонами (52-ї, 57-ї і 62-ї дивізій) призвело до того, що з'єднання вступали у бій по черзі, і це давало можливість розбити їх частинами;
• радянські війська навіть не готувалися до оборонних боїв, оскільки передбачалося вести війну "малою кров'ю і на території ворога". Склади боєприпасів та іншого воєнного майна розташовувалися занадто близько до кордону і вже в перші дні опинились у руках ворога;
• оборонні споруди на новому кордоні не були завершені до початку бойових дій. До того ж, вони були невдало розташовані ("лінія Молотова"). Оборонні споруди на старому кордоні були роззброєні;
• масові репресії в армії 1937–1938 pp. та в подальші роки призвели до винищення кращих командних кадрів Червоної армії. Було знищено понад 37 тис. осіб командного складу всіх рівнів (репресіям був підданий весь командний склад Київського військового округу). Нові командири не мали достатнього бойового і життєвого досвіду;
• війська не були вчасно приведені до бойової готовності (за окремим виключенням), щоб дати належну відсіч ворогові, незважаючи на те, що сталінське керівництво отримувало попередження про можливий напад;