Опис державної структури країни варто почати, звичайно, з посту її правителя. Кримський хан, як уже не раз говорилося раніше, це була посада виборна, й ці вибори здійснювалися представниками чотирьох шляхетних родів Криму. Кандидатура, яку можна виносити на ці вибори, була чітко визначена традицією: формально, в хани мав обиратися найстарший член владної ханської династії Гераїв. А після його смерті престол дістався у спадок наступному за старшинством члену династії. Як правило, це був один із братів колишнього хана, але принциповим було не це, а саме старшинство.
Объяснение:Я нашла только про Кримське ханство и то не уверенна на 100%,что это правильно
січня 1649 року король Англії, Шотландії та Ірландії Карл I Стюарт за «злочинні дії проти англійського парламенту і народу» був засуджений до смерті і через чотири дні страчений. Це викликало обурення європейських монархій, політичні та торговельні зв'язки з новим режимом були згорнуті або скорочені до мінімуму. По смерті Карла I його син, принц Карл, який переховувався в Голландії, оголосив себе спадкоємцем престолу. Його визнав шотландський парламент, а Ірландію та Англію охопили стихійні селянські бунти, жорстоко придушені військами Олівера Кромвеля, командуючого антироялістськими військами.
17 березня Палата громад, з якої були вигнані всі помірковані депутати (150 чоловік із загальної кількості 250), оголосила про скасування англійської монархії і Палати лордів, а ще через два місяці, 19 травня 1649 року прийняла «Акт про оголошення Англії республікою», вищим органом якої стала Державна рада на чолі з Олівером Кромвелем.
Після невдалих спроб принца Карла, підтримуваного Іспанією і Голландією, в 1650 та 1651 році здолати Кромвеля, спочатку Іспанія, а потім решту країн Європи визнали новий режим в Англії. Після закінчення громадянської війни Шотландія та Ірландія, які вважалися окремими державами із спільним королем, були об'єднані з Англійською республікою в «Англійську співдружність», перейменовану в 1653 році в «Співдружність Англії, Шотландії та Ірландії».
З 1653 року Олівер Кромвель став правити одноосібно — абсолютно непідкупний і надзвичайно популярний серед народу, він двічі розпускав непокірний парламент, допоки 16 грудня його новим складом не був оголошений лордом-протектором (захисником) з фактично королівськими повноваженнями. Його внутрішня політика була жорсткою пуританської диктатурою — були заборонені всі види азартних ігор, проводилась боротьба з пияцтвом, подружня зрада каралась стратою, суворо дотримувались релігійні традиції та настанови. За часів республіки англійський флот досяг переваги над колишніми морськими гегемонома, Габсбурзькою Іспанією та Голландією, Середземне море було очищено від піратів, й була захоплена Ямайка.
У 1657 році Олімер Кромвель відкинув пропозицію парламенту стати королем, тим не менш прийняв рішення зробити його владу спадковою і наступного року, після раптової смерті Кромвеля від малярії, посада лорда-протектора Англії, Шотландії та Ірландії, який керував військовими діями і закордонними справами, призначав і звільняв державних чиновників, підписував закони і засновував титули лордів, перейшла до його 32-річного сина Річарда. Заново скликаний парламент зробив спробу відновити республіканські принципи управління й 25 травня 1659 року Річард Кромвель був позбавлений влади.
В умовах хаосу, безвладдя, свавілля і заворушень, що охопили країну, у лютому 1660 року губернатор Шотландії генерал Джордж Монк здійснив військовий переворот і швидким марше ввів у Лондон свої війська. Затверджений на посаді головнокомандувача збройними силами країни, він за підтримки нового парламенту, де більшість склали роялісти, постраждалі за часів Кромвеля, виступив за відновлення монархії. 29 травня 1660 року, в день свого тридцятиріччя, Карл II Стюарт тріумфально повернувся в Лондон і був проголошений королем Англії, Шотландії та Ірландії.
Всім діячам уряду батька і сина Кромвелів, крім царевбивць, була оголошена амністія, всі учасники суду над Карлом I були страчені, а 30 січня 1661 року, в 12-ту річницю страти Карла I, тіла покійних, включаючи останки самого Олівера Кромвеля, були вириті з могил, повішені і четвертовані, а їх голови на 6-метрових палях були виставлені для загального огляду біля Вестмінстерського палацу, де пробули майже чверть століття.
Опис державної структури країни варто почати, звичайно, з посту її правителя. Кримський хан, як уже не раз говорилося раніше, це була посада виборна, й ці вибори здійснювалися представниками чотирьох шляхетних родів Криму. Кандидатура, яку можна виносити на ці вибори, була чітко визначена традицією: формально, в хани мав обиратися найстарший член владної ханської династії Гераїв. А після його смерті престол дістався у спадок наступному за старшинством члену династії. Як правило, це був один із братів колишнього хана, але принциповим було не це, а саме старшинство.
Объяснение:Я нашла только про Кримське ханство и то не уверенна на 100%,что это правильно
січня 1649 року король Англії, Шотландії та Ірландії Карл I Стюарт за «злочинні дії проти англійського парламенту і народу» був засуджений до смерті і через чотири дні страчений. Це викликало обурення європейських монархій, політичні та торговельні зв'язки з новим режимом були згорнуті або скорочені до мінімуму. По смерті Карла I його син, принц Карл, який переховувався в Голландії, оголосив себе спадкоємцем престолу. Його визнав шотландський парламент, а Ірландію та Англію охопили стихійні селянські бунти, жорстоко придушені військами Олівера Кромвеля, командуючого антироялістськими військами.
17 березня Палата громад, з якої були вигнані всі помірковані депутати (150 чоловік із загальної кількості 250), оголосила про скасування англійської монархії і Палати лордів, а ще через два місяці, 19 травня 1649 року прийняла «Акт про оголошення Англії республікою», вищим органом якої стала Державна рада на чолі з Олівером Кромвелем.
Після невдалих спроб принца Карла, підтримуваного Іспанією і Голландією, в 1650 та 1651 році здолати Кромвеля, спочатку Іспанія, а потім решту країн Європи визнали новий режим в Англії. Після закінчення громадянської війни Шотландія та Ірландія, які вважалися окремими державами із спільним королем, були об'єднані з Англійською республікою в «Англійську співдружність», перейменовану в 1653 році в «Співдружність Англії, Шотландії та Ірландії».
З 1653 року Олівер Кромвель став правити одноосібно — абсолютно непідкупний і надзвичайно популярний серед народу, він двічі розпускав непокірний парламент, допоки 16 грудня його новим складом не був оголошений лордом-протектором (захисником) з фактично королівськими повноваженнями. Його внутрішня політика була жорсткою пуританської диктатурою — були заборонені всі види азартних ігор, проводилась боротьба з пияцтвом, подружня зрада каралась стратою, суворо дотримувались релігійні традиції та настанови. За часів республіки англійський флот досяг переваги над колишніми морськими гегемонома, Габсбурзькою Іспанією та Голландією, Середземне море було очищено від піратів, й була захоплена Ямайка.
У 1657 році Олімер Кромвель відкинув пропозицію парламенту стати королем, тим не менш прийняв рішення зробити його владу спадковою і наступного року, після раптової смерті Кромвеля від малярії, посада лорда-протектора Англії, Шотландії та Ірландії, який керував військовими діями і закордонними справами, призначав і звільняв державних чиновників, підписував закони і засновував титули лордів, перейшла до його 32-річного сина Річарда. Заново скликаний парламент зробив спробу відновити республіканські принципи управління й 25 травня 1659 року Річард Кромвель був позбавлений влади.
В умовах хаосу, безвладдя, свавілля і заворушень, що охопили країну, у лютому 1660 року губернатор Шотландії генерал Джордж Монк здійснив військовий переворот і швидким марше ввів у Лондон свої війська. Затверджений на посаді головнокомандувача збройними силами країни, він за підтримки нового парламенту, де більшість склали роялісти, постраждалі за часів Кромвеля, виступив за відновлення монархії. 29 травня 1660 року, в день свого тридцятиріччя, Карл II Стюарт тріумфально повернувся в Лондон і був проголошений королем Англії, Шотландії та Ірландії.
Всім діячам уряду батька і сина Кромвелів, крім царевбивць, була оголошена амністія, всі учасники суду над Карлом I були страчені, а 30 січня 1661 року, в 12-ту річницю страти Карла I, тіла покійних, включаючи останки самого Олівера Кромвеля, були вириті з могил, повішені і четвертовані, а їх голови на 6-метрових палях були виставлені для загального огляду біля Вестмінстерського палацу, де пробули майже чверть століття.
Объяснение: