З IV Універсалу Української Центральної Ради
Народе України!
Твоєю силою, волею, словом стала на Землі українській вільна Народня Республіка...
Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від нікого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу Зо всіма сусідніми державами, як-то: Росія, Польща, Австрія, Румунія, Туреччина та інші, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки.
Власть в ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представництво робочого народу, селян, робітників і солдатів, та наш виконуючий орган, який однині матиме назву Ради Народніх Міністрів.
Отож насамперед приписуємо Правительству Республіки нашої — Раді Народніх Міністрів — від цього дня вести розпочаті вже нею переговори про мир з центральними державами цілком самостійно й довести їх до кінця, не зважаючи ні на які перешкоди з боку яких-небудь інших частин бувшої Російської Імперії, і установити мир, щоб наш край розпочав своє господарське життя в спокою й згоді...
В справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, вже зробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власности й соціялізацію землі...
Запитання до джерела
1. Коли прийнято цей Універсал? Який статус України визначено в документі?
2. Які зовнішньополітичні наміри проголошено? Кому мала належати влада в Україні за Універсалом?
3.На який час брала на себе владу в Україні УЦР? Інтереси яких верств населення вона представляла?
4.Які завдання ставилися перед Радою Народних Міністрів? Як вирішувалося земельне питання?
5.Спираючись на знання з історії, визначте, у чому полягало значення Універсалу. В яких умовах він був прийнятий?
I Універсал
10 червня (23 — за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України «однині самі будемо творити наше життя». Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України.
2. Виконавча влада мала належати Раді народних міністрів, яка призначалася Директорією і була підзвітна Трудовому конгресу (на час перерви засідань Директорії УНР). Окремо в універсалі підкреслено потребу негайної всенародної боротьби за самостійну УНР проти інтервенції радянської Росії.
3. (март 1917 — апрель 1918)
4. 8 лютого (26 січня) 1918, у зв'язку із стрімким розгортанням збройного конфлікту між УНР та Радянською Росією, Рада Народних Міністрів разом із Центральною Радою була змушена евакуюватись із Києва. При цьому частина міністрів відмовилась покидати столицю. В евакуації було організовано новий склад РНМ, до якого увійшли.
5. После того, как в мае 1917 года Временное правительство отказалось предоставить автономию Украине (даже не немедленно, а в перспективе), Центральная рада, исходя из принципа «ни бунта, ни покорности», приняла решение принять I универсал («К украинскому народу, на Украине и вне её сущему»)[1]. Текст универсала был зачитан В. Винниченко 10 (23) июня 1917 на II Всеукраинском Военном Съезде. Согласно I универсалу провозглашалась автономия Украины в составе России («не отделяясь от всей России… народ украинский должен сам хозяйничать своей жизнью»).