ІЗ ПОСТАНОВИ ПАПСЬКОГО ЛЕГАТА ПРО СТУДЕНТІВ І МАГІСТРІВ ПАРИЗЬКОЇ ШКОЛИ (1215 Р.)
Хай ніхто не читає лекцій із вільних мистецтв, якщо не досяг двадцяти одного року і не принаймні протягом шести років усіх основних книг.
Нехай кожен обіцяє, що буде вчитися щонайменше протягом двох років, якщо тільки цьому не завадить серйозна причина, про що він повинен заявити публічно або перед екзаменатором. І він не повинен заплямувати себе безчесним вчинком.
Коли хто-небудь підготувався до того, щоб вчити, він має бути екзаменований згідно з формою, яка міститься в... рішенні єпископа Парижа...
Ті, хто в склав іспит, повинні викладати у звичайних школах книги Арістотеля за старою та новою діалектикою ... Ніхто не повинен читати по книгах Арістотеля «Метафізика» і з філософії природи або читати «Суми...» за цими книгами...
Ніхто не повинен влаштовувати бенкетів ... на зборах магістрів і диспутах хлопчиків та юнаків. Але кожен може за до себе друзів і товаришів, але щоб їх не було дуже багато. Підношення одягу, або інших речей, як це заведено, або навіть більше, ми всіляко заохочуємо, особливо щодо бідних.
Ніхто з магістрів, що навчають вільних мистецтв, не повинен мати більше ніж одну мантію чорного кольору, яка спускається до п’ят... Ніхто не може носити під мантією черевики з оздобленням...
Якщо помре магістр мистецтв або богослов’я, всім магістрам належить не спати всю ніч. Кожен із них особисто читає Псалтир або забезпечує іншим його читання. Кожен має бути присутнім у церкві, де до півночі або більшу частину ночі йде служба, якщо тільки цьому не завадить серйозна причина. У день поховання не можна проводити лекції і диспути...
Кожен магістр повинен мати право суду щодо своїх учнів...
Ніхто не отримує дозволу вчити від канцлера або іншої особи за гроші, або шляхом обіцянки, або шляхом будь-якої іншої угоди...
Щодо богословів ми наказуємо, що ніхто в Парижі не може викладати богослов’я, якщо він не досяг тридцяти п’яти років, не навчався протягом восьми років і не всіх необхідних книг...
Ніхто не допускається в Парижі до навчання або до виступів із проповіддю, якщо не є людиною гідного життя і досить обізнаним у своїй науці. Ніхто в Парижі не може вважатися студентом, якщо він не має певного вчителя.
Запитання до документа
1. Поясніть, чому саме папський легат регламентує діяльність Паризького університету.
2. Які сфери життя студентів регламентує легат?
3. Чим це було зумовлено?
4. Висловіть припущення щодо того, які правила порушували студенти.
Культурные предпосылки.
Корни мышления эпохи Просвещения следует искать отчасти в гуманизме Ренессанса, а также в деизме, сформировавшемся в Англии в XVII веке. Философские системы, которые во второй половине XVII столетия начали выдвигать иные идеи на смену прежней философской науке (Декарт, Локк, Лейбниц), также по-своему подготовили почву для эпохи Просвещения.
Правовые предпосылки.
В области правоведения новое направление намечают Гроций и Пуфендорф -- основоположники современного естественного права. Прежняя протестантская традиция также говорила о естественном праве или естественном законе. Но под ним понимали вложенное в сердце человека при сотворении знание о правильном пути; слабые остатки этого знания сохраняются после грехопадения. Таким образом, идея естественного закона рассматривалась в контексте откровения и библейского взгляда на человека. Естественное право эпохи Просвещения эмансипировано. Оно строится на представлении о том, что в человеческом разуме заложены определенные правовые принципы, составляющие общее для всех основание государственного правосудия. Мораль основана на автономном разуме. Нарушена связь между откровением и естественным законом.
История Индии началась с возникновения Хараппской цивилизации, расположившейся в долине реки Инд, наибольший расцвет которой пришёлся на III тысячелетие до н. э.[1] в 18-ом веке до н.э Хараппская цивилизация исчезает по не известным причинам. За Индийской цивилизацией последовал ведийский период, продолжавшийся вплоть до V века до н. э. Ведийская цивилизация послужила основой для индуизма и других культурных аспектов раннего индийского общества и культуры.
Начиная с VI века до н. э., на территории Индии появилось множество Махаджанападов — независимых княжеств и республик[2]. В III веке до н. э. большая часть Южной Азии объединилась в Империю Маурьев под управлением Чандрагупты Маурьи. Наибольшего расцвета империя достигла при правлении буддийского царя Ашоки[3]. В начале II века до н. э. Индия
Объяснение:
не могу обьяснить