З якого документа наведено уривок? Про які зміни в управлінні державою йдеться? «Польське королівство і Велике князівство Литовське становлять неподільні тіло, одно зібрання, один народ... Головний сейм завжди повинен бути один, а не окремі; крім того, повинен бути один ніколи не роздільний сенат для всіх справ і потреб тих народів і ніколи вже не повинен він бути іншим, тобто не повинен складатися лише з сенаторів того чи того народу».
Сунниты считают праведными всех четырех халифов, правивших после Мухаммада: Абу Бакра, Омара, Османа и Али.
Шииты же признают только трех. Главное отличие шиитов от суннитов и хариджитов состоит в представлении об имаме как носителе «божественной субстанции» . Согласно доктрине шиизма право на имамат не может принадлежать никому, кроме потомков Али и Фатимы — Алидов (поскольку только по этой линии есть потомки Мухаммада) . Шииты верят, что имамы непогрешимы во всех делах, актах, принципах и вере.
И ещё одно принципиальное отличие: шииты в случаи опасности могут скрывать своё вероисповедание, сунниты же - нет.
Хариджиты признавали законными первых двух халифов — Абу Бакра и Омара, не признавали Османа, а Али, по их мнению, был законным халифом только до тех пор, пока не вступил в переговоры с Муавией. Вот, собственно, их самые главные различия.
Поступове захоплення Закарпаття Угорським королівством розпочалося в 30-х pp. XI ст., коли до його складу було включено північну частину краю. У XII ст. така ж доля спіткала весь край (нетривалий час Закарпаття було під контролем галицько-волинських князів). Від цього часу правителі Угорщини почали титулуватися "князями русинів".
Закарпаття у складі Угорського королівства поділялося на адміністративно- територіальні одиниці – комітати (жупи), які очолювали ішпани (жупани) – намісники, яких призначав король.
Король щедро роздавав землі краю угорським дворянам, католицьким храмам і русинській знаті, яка мадяризувалася (переймала угорську мову, культуру і переходила в католицтво). Угорці-землевласники переселяли в новопридбані маєтки угорських селян, а русинів витісняли в гірські райони з неродючими ґрунтами. Місцеве населення було закріпачено, позбавлено будь-яких прав і свобод.
Незадоволені існуючими порядками, селяни-русини неодноразово піднімали повстання, зокрема у 1315 та 1320 pp. на Закарпатті повстання проти угорської влади. Селяни і міщани краю разом з угорцями брали участь у повстанні 1514 р., очолюваному Дьєрдем Дожем. Проте всі виступи були жорстоко придушені.