направления: 1. европейское: 1. борьба россии и франции за лидерство в европе. 2. участие в антифранцузских коалициях. 3. отечественная война 1812 года. 4. -шведская война (1808-1809). 2. восточное. 1. -иранская война (1804-1813). 2. -турецкая война (1806-1812). -шведская война (1808-1809). причины: отказ швеции присоединятся к континентальной блокаде и стремление россии захватить финляндию. генералы: багратион, барклай-де-толи, каменский, раевский, шувалов. фридрихсгамский мирный договор: финляндия и аландские острова вошли в состав россии. швеция присоединяется к континентальной блокаде . -иранская война (1804-1813). причины: столкновение интересов россии персии в закавказье. присоединение грузии к россии. генералы: гудович, тормасов. бюллистансткий мирный договор: россия и получила право иметь флот на каспийском море. присоединение северного азербайджана и дагестана. -турецкая война (1806-1812). причины: противоречия из-за режимов черноморских проливов.из-за влияния в молдавии и валлахии. генералы: милорадович, сенявин, гедович. бухаресский мирный договор: россия получила бессарабию и ряд областей в закавказье. права покровительства христианам турции. отечественная война 1812 года. причины: обострение противоречий между россией и францией. отказ от континентальной блокады . стремление поляков к независимости от россии.
Імперія карла великогочас найбільшої могутності франкської держави припадає на правління сина піпіна короткого — карла великого (742-814).внаслідок кількох воєн він значно розширив кордони франкської держави, підпорядкувавши своїй владі різні племена і народності.карл перейшов у наступ на арабську іспанію. правда, його перший похід в іспанію (778) не був успішним.надалі франки методично просувалися на південь від піренеїв. у 801 р. в арабів була відібрана барселона на території північно-східної іспанії заснована іспанська марка (прикордонна територія), населення якої становили головним чином баски і наварці.за карла великого внаслідок тривалих воєн (з 772 по 804 р.) була завойована і приєднана до франкської держави саксонія.внаслідок багатьох воєн кордони франкської держави значно розширилися. за площею держава франків наближалася до старої західної римської імперії і так само включала до свого складу різні племена і народності.королівський титул більше не задовольняв франкського короля. карл чекав лише зручної нагоди, щоб проголосити себе імператором. така нагода випала, коли слабкий і безвільний папа лев iii, що викликав проти себе опозицію римської знаті, втік до карла, у якого шукав захист. карл дав папі надійну охорону і сам очолив похід на рим. у подяку за цю папа наприкінці 800 р. в соборі св. петра в римі вінчав франкського короля імператорською короною. так була встановлена нова імперія на заході. ця подія викликала конфлікти між карлом і візантією, імператори якої вважали себе єдиними спадкоємцями старого риму.в останні роки життя карл обрав постійним місцем перебування свою нову столицю ахен. головну увагу він приділяв зміцненню нових рубежів для оборони і подальших захоплень.на початку ix ст. карл користувався великим впливом не тільки всередині імперії, а й за її межами: з ним рахувалися королі держав в ії; його заступництва шукали королі шотландії , вожді племінних ірландських князів.однак за зовнішнім благополуччям імперії приховувалася її внутрішня слабкість. створена шляхом завоювань, вона булі надзвичайно різноманітна за етнічним складом. крім франків і підвладних їм племен і народностей на території колишньої галлії до імперії карла великого входили сакси, фризи, бавари, алвмани, тюринги, лангобардні та ін.кожна з територій імперії без постійного військового й адміністративного примусу не хотіла підкорятися владі завойовників. тому карл великий проводив усе своє життя в походах, відправляючись кожний різ туди, де виникала реальна загроза відпадання тієї або іншої території. з часом утримувати завойовані племена і народності ставало все важче. неміцні, суто зовнішні зв'язки між окремими частинами імперії розірвались через три десятиріччя після смерті імперії карла великого
объяснение:
направления: 1. европейское: 1. борьба россии и франции за лидерство в европе. 2. участие в антифранцузских коалициях. 3. отечественная война 1812 года. 4. -шведская война (1808-1809). 2. восточное. 1. -иранская война (1804-1813). 2. -турецкая война (1806-1812). -шведская война (1808-1809). причины: отказ швеции присоединятся к континентальной блокаде и стремление россии захватить финляндию. генералы: багратион, барклай-де-толи, каменский, раевский, шувалов. фридрихсгамский мирный договор: финляндия и аландские острова вошли в состав россии. швеция присоединяется к континентальной блокаде . -иранская война (1804-1813). причины: столкновение интересов россии персии в закавказье. присоединение грузии к россии. генералы: гудович, тормасов. бюллистансткий мирный договор: россия и получила право иметь флот на каспийском море. присоединение северного азербайджана и дагестана. -турецкая война (1806-1812). причины: противоречия из-за режимов черноморских проливов.из-за влияния в молдавии и валлахии. генералы: милорадович, сенявин, гедович. бухаресский мирный договор: россия получила бессарабию и ряд областей в закавказье. права покровительства христианам турции. отечественная война 1812 года. причины: обострение противоречий между россией и францией. отказ от континентальной блокады . стремление поляков к независимости от россии.