Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
Герцоги и графы имели право управления на местах. По иерархии звание герцог выше, чем граф. Графы назначались королем для управления определенной областью. Графы был наместниками и представителями короля. У себя в графстве графы имели такую же власть, какая принадлежала королю во всем королевстве. Герцог - это знатный человек, владеющий крупной земельной собственностью. Они управляли своими землями практически независимо от короля, сами назначали графов. Герцоги не всегда отдавали доходы в королевскую казну, и по количеству и богатству владений не уступали королю. Поэтому Карл боялся самостоятельности герцогов, т.к. к их неповиновение могло привести к раздробленности.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
Герцоги и графы имели право управления на местах. По иерархии звание герцог выше, чем граф. Графы назначались королем для управления определенной областью. Графы был наместниками и представителями короля. У себя в графстве графы имели такую же власть, какая принадлежала королю во всем королевстве. Герцог - это знатный человек, владеющий крупной земельной собственностью. Они управляли своими землями практически независимо от короля, сами назначали графов. Герцоги не всегда отдавали доходы в королевскую казну, и по количеству и богатству владений не уступали королю. Поэтому Карл боялся самостоятельности герцогов, т.к. к их неповиновение могло привести к раздробленности.
Объяснение: