Первым известием о Руси считается их упоминание в Бертинских анналах, написанных на латыни. Они велись монахами во Франкской империи. Там сообщалось о том, что в 839 году к Людовику Благочестивому направилось византийское посольство, в числе которого были и послы народа, называвшегося росами.
“Повесть временных лет” – источник, на который чаще всего опираются при изучении древнерусской истории, упоминает, что государство появилось несколько позже – в 882 году. При этом Нестор Летописец опирается на предания и местные летописи. Датой образования нового государства считается год, когда Олег сел княжить в Киеве. До того, по свидетельству Ильменской летописи, Рюрик был князем в Ладоге, а в 859 году был срублен Новгород.
Считается, что причиной призвания именно варягов были давние торговые связи с ними. Считается, что воинственные варяги не нападали на славянские земли из-за их неудачного расположения: до самых богатых из них было непросто добраться, при этом терялся ключевой для нападающих фактор внезапности.
“Повесть временных лет” – источник, на который чаще всего опираются при изучении древнерусской истории, упоминает, что государство появилось несколько позже – в 882 году. При этом Нестор Летописец опирается на предания и местные летописи. Датой образования нового государства считается год, когда Олег сел княжить в Киеве. До того, по свидетельству Ильменской летописи, Рюрик был князем в Ладоге, а в 859 году был срублен Новгород.
Считается, что причиной призвания именно варягов были давние торговые связи с ними. Считается, что воинственные варяги не нападали на славянские земли из-за их неудачного расположения: до самых богатых из них было непросто добраться, при этом терялся ключевой для нападающих фактор внезапности.
У першій половині XIX ст. майже всі українські землі увійшли до складу Росії. За її межами залишалися тільки Галичина, Буковина і Закарпаття, які входили до складу Австрійської імперії
Україна в складі Росії офіційно називалася "Малоросія", окремі її частини мали свої назви. Зокрема за Лівобережною Україною утвердилась назва Гетьманщина, а південна (степова) Україна отримала назву "Новороссия".
Господарство України в досліджуваний період стало невід'ємною частиною економіки Росії. Перша половина XIX ст. і для Росії, і для України характеризується розпадом феодально-кріпосницького устрою і формуванням капіталістичних відносин. Ці процеси визначилися вже наприкінці XVIII ст., і у першій половині XIX ст. розвиваються більш інтенсивно. У середині XIX ст. феодальну систему Росії охопила глибока криза.
В першій половині XIX ст. сільське господарство залишалося головною галуззю економіки України. Розвиток сільськогосподарського виробництва відбувався в основному екстенсивним шляхом, за рахунок збільшення оброблюваних земель, перш за все південних (степових) районів. Проте і у феодальних володіннях, які продовжували існувати за рахунок жорстокої експлуатації селян, відбувалися певні зміни. Поміщики були змушені пристосовуватися до потреб ринку: спеціалізувати власне господарство, удосконалювати технічні засоби виробництва. Поміщицьке господарство все більше набувало товарного характеру.
На середину XIX ст. у поміщицьких володіннях вироблялося 90% товарного хліба. Поряд із виробництвом товарного хліба розширювались посівні площі під технічні культури, які користувались попитом з боку зростаючої промисловості. Найбільш характерним було вирощування конопель і тютюну в Полтавській та Чернігівській губерніях, льону — в Катеринославській та Херсонській, цукрових буряків - на Правобережжі та Лівобережжі.
Отже ігаємо певну спеціалізацію районів на виробництві тих чи інших культур. Вирощуванням їх займались у різному обсязі як поміщицькі маєтки, так і селянські господарства. Зрозуміло, що ступінь товаризації поміщицьких і селянських господарств був різним. Найуспішніше перехід до товарного виробництва здійснювався у господарствах Південної та Правобережної України. В товарне виробництво втягувалися й державні селяни. Внаслідок особистої свободи, сплати грошового оброку вони мали більше можливостей для підприємницької діяльності.
Первым известием о Руси считается их упоминание в Бертинских анналах, написанных на латыни. Они велись монахами во Франкской империи. Там сообщалось о том, что в 839 году к Людовику Благочестивому направилось византийское посольство, в числе которого были и послы народа, называвшегося росами.
“Повесть временных лет” – источник, на который чаще всего опираются при изучении древнерусской истории, упоминает, что государство появилось несколько позже – в 882 году. При этом Нестор Летописец опирается на предания и местные летописи. Датой образования нового государства считается год, когда Олег сел княжить в Киеве. До того, по свидетельству Ильменской летописи, Рюрик был князем в Ладоге, а в 859 году был срублен Новгород.
Считается, что причиной призвания именно варягов были давние торговые связи с ними. Считается, что воинственные варяги не нападали на славянские земли из-за их неудачного расположения: до самых богатых из них было непросто добраться, при этом терялся ключевой для нападающих фактор внезапности.
“Повесть временных лет” – источник, на который чаще всего опираются при изучении древнерусской истории, упоминает, что государство появилось несколько позже – в 882 году. При этом Нестор Летописец опирается на предания и местные летописи. Датой образования нового государства считается год, когда Олег сел княжить в Киеве. До того, по свидетельству Ильменской летописи, Рюрик был князем в Ладоге, а в 859 году был срублен Новгород.
Считается, что причиной призвания именно варягов были давние торговые связи с ними. Считается, что воинственные варяги не нападали на славянские земли из-за их неудачного расположения: до самых богатых из них было непросто добраться, при этом терялся ключевой для нападающих фактор внезапности.
У першій половині XIX ст. майже всі українські землі увійшли до складу Росії. За її межами залишалися тільки Галичина, Буковина і Закарпаття, які входили до складу Австрійської імперії
Україна в складі Росії офіційно називалася "Малоросія", окремі її частини мали свої назви. Зокрема за Лівобережною Україною утвердилась назва Гетьманщина, а південна (степова) Україна отримала назву "Новороссия".
Господарство України в досліджуваний період стало невід'ємною частиною економіки Росії. Перша половина XIX ст. і для Росії, і для України характеризується розпадом феодально-кріпосницького устрою і формуванням капіталістичних відносин. Ці процеси визначилися вже наприкінці XVIII ст., і у першій половині XIX ст. розвиваються більш інтенсивно. У середині XIX ст. феодальну систему Росії охопила глибока криза.
В першій половині XIX ст. сільське господарство залишалося головною галуззю економіки України. Розвиток сільськогосподарського виробництва відбувався в основному екстенсивним шляхом, за рахунок збільшення оброблюваних земель, перш за все південних (степових) районів. Проте і у феодальних володіннях, які продовжували існувати за рахунок жорстокої експлуатації селян, відбувалися певні зміни. Поміщики були змушені пристосовуватися до потреб ринку: спеціалізувати власне господарство, удосконалювати технічні засоби виробництва. Поміщицьке господарство все більше набувало товарного характеру.
На середину XIX ст. у поміщицьких володіннях вироблялося 90% товарного хліба. Поряд із виробництвом товарного хліба розширювались посівні площі під технічні культури, які користувались попитом з боку зростаючої промисловості. Найбільш характерним було вирощування конопель і тютюну в Полтавській та Чернігівській губерніях, льону — в Катеринославській та Херсонській, цукрових буряків - на Правобережжі та Лівобережжі.
Отже ігаємо певну спеціалізацію районів на виробництві тих чи інших культур. Вирощуванням їх займались у різному обсязі як поміщицькі маєтки, так і селянські господарства. Зрозуміло, що ступінь товаризації поміщицьких і селянських господарств був різним. Найуспішніше перехід до товарного виробництва здійснювався у господарствах Південної та Правобережної України. В товарне виробництво втягувалися й державні селяни. Внаслідок особистої свободи, сплати грошового оброку вони мали більше можливостей для підприємницької діяльності.
Объяснение: