Трубадуры— средневековые поэты-музыканты (инструменталисты и певцы), преимущественно из Окситании.
Творчество трубадуров охватывает период с конца XI до XIII веков, его расцвет пришёлся на XII — начало XIII века. Трубадуры слагали свои стихи на провансальском, разговорном языке части Франции, простирающейся на юг от реки Луары, а также примыкающих районов Италии и Испании.
Они активно участвовали в социальной, политической и религиозной жизни общества того времени. После альбигойского крестового похода исчезли совсем, оставив после себя богатое культурное наследие.
Большей частью, благодаря трубадурам сложился первый литературный романский язык: на старопровансальском писали позднее поэты Каталонии и Северной Италии.
Объяснение:
Труверы — французские поэты и музыканты, главным образом, второй половины XII и XIII вв., слагавшие произведения как лирические, так и эпические или повествовательные (героические поэмы, романы, фабльо), на старофранцузском .
Київська Русь - ранньофеодальна держава з монархічною формою правління
Протягом IX-XIII ст. влада пережила складну трансформацію. На етапі становлення Давньоруської держави утворилася дружинна форма державності: на ґрунті княжої дружини сформувався примітивний апарат управління, судочинства та збирання данини. У цей час дружина виконує не тільки роль війська, а й радників.
Центральною фігурою цієї форми державності є князь, який більше виявляє себе як воєначальник, а не як державний діяч. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та вихідців зі старої племінної аристократії - бояри.
У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна форми державного устрою: одноосібна монархія поступилася місцем федеративній монархії. Тепер долю Русі вершив не великий князь, а група найвпливовіших князів, що шукали компромісних рішень на своїх зібраннях ("снемах"). Цю форму правління історики називають "колективним сюзеренітетом".
Отже, розвиток державності Київської Русі відбувався у двох напрямах: від системи управління, що випливала з військової організації, - до цивільних форм правління та під посилення централізму - до децентралізації.
Трубадуры— средневековые поэты-музыканты (инструменталисты и певцы), преимущественно из Окситании.
Творчество трубадуров охватывает период с конца XI до XIII веков, его расцвет пришёлся на XII — начало XIII века. Трубадуры слагали свои стихи на провансальском, разговорном языке части Франции, простирающейся на юг от реки Луары, а также примыкающих районов Италии и Испании.
Они активно участвовали в социальной, политической и религиозной жизни общества того времени. После альбигойского крестового похода исчезли совсем, оставив после себя богатое культурное наследие.
Большей частью, благодаря трубадурам сложился первый литературный романский язык: на старопровансальском писали позднее поэты Каталонии и Северной Италии.
Объяснение:
Труверы — французские поэты и музыканты, главным образом, второй половины XII и XIII вв., слагавшие произведения как лирические, так и эпические или повествовательные (героические поэмы, романы, фабльо), на старофранцузском .
:)
Объяснение:
Київська Русь - ранньофеодальна держава з монархічною формою правління
Протягом IX-XIII ст. влада пережила складну трансформацію. На етапі становлення Давньоруської держави утворилася дружинна форма державності: на ґрунті княжої дружини сформувався примітивний апарат управління, судочинства та збирання данини. У цей час дружина виконує не тільки роль війська, а й радників.
Центральною фігурою цієї форми державності є князь, який більше виявляє себе як воєначальник, а не як державний діяч. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та вихідців зі старої племінної аристократії - бояри.
У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна форми державного устрою: одноосібна монархія поступилася місцем федеративній монархії. Тепер долю Русі вершив не великий князь, а група найвпливовіших князів, що шукали компромісних рішень на своїх зібраннях ("снемах"). Цю форму правління історики називають "колективним сюзеренітетом".
Отже, розвиток державності Київської Русі відбувався у двох напрямах: від системи управління, що випливала з військової організації, - до цивільних форм правління та під посилення централізму - до децентралізації.