Страны «молодого» капитализма — Россия, Германия, США — были поставлены в достаточно жесткие условия конкурентной борьбы между великими державами, а потому были вынуждены избрать ускоренный, «догоняющий» темп развития. Однако их задача состояла не только в наращивании капиталистического производства: только США вошли в XIX в., не обремененные грузом феодальных пережитков. России и Германии предстояло решить более сложную задачу: ликвидировать остатки феодализма. От решения этой задачи зависела дальнейшая судьба страны.
Германия, подобно Испании и Италии, в начале XIX в. была завоевана наполеоновскими войсками. Немецкие государства на время утратили независимость, получив взамен либеральные реформы и отчасти преодолев свою раздробленность. После Венскогоконгресса из 360 государств осталось только 38. Священная Римская империя закончила свое существование, и на ее месте возник Германский союз, в котором роль лидера играл австрийский канцлер Меттерних, беспощадно подавлявший любые оппозиционные движения.
Реформы, проведенные Наполеоном, разумеется, были недостаточны для того, чтобы уничтожить остатки феодализма и осуществить глубинную модернизацию. После падения наполеоновской империи во многих государствах Германии были восстановлены абсолютистские порядки. Только в южных и западных государствах — в Бадене, Баварии, Вюртемберге, где сильнее сказывалось влияние Французской революции, был введен конституционный строй.
В 1848 г. Германия, как и некоторые другие страны Западной Европы, была охвачена революцией, но ее последствия были сравнительно невелики: Германия по-прежнему оставалась полуфеодальной страной. Тем не менее начиная с 1850-х гг. для развития капитализма открылись более широкие возможности. В это же время определились и его основные особенности. В 1870—1880-е гг. при «железном канцлере» Отто фон Бисмарке (1815—1898) окончательно сформировался германский вариант капитализма.
В эту эпоху почти вся Германия была объединена под властью Пруссии — самого могущественного из немецких государств. Для промышленного роста были созданы благоприятные условия, но при этом буржуазия фактически не получила доступа к политической власти. Рейхстаг (парламент) обладал весьма ограниченными полномочиями, а система выборов нарушала принцип равноправия.
В деревне еще в 1850-е гг. были проведены реформы, но они уничтожили безвозмездно лишь второстепенные феодальные повинности. Другие же, самые доходные для помещиков (например, барщина), подлежали выкупу. Таким образом, в Германии шел долгий и мучительный процесс разорения крестьянства, которое не могло сразу избавиться от пут полуфеодальной зависимости и теряло землю.
Между тем помещики, сохранившие за собой большую часть земли, создавали на ней крупные капиталистические хозяйства, в которых применялись машины, химические удобрения и другие новшества.
Во внешней политике прусский путь проявлялся в активном милитаризме, который Бисмарк называл политикой железа и крови. Огромные средства из бюджета страны тратились на перевооружение, значительно увеличилась численность армии. В военных кругах разрабатывались планы одновременных операций против Франции и России. Хотя Германия очень поздно включилась в борьбу за колонии, тем не менее к 1914г. ее колониальные владения уже занимали площадь 2,9 млн кв. км.
Причини.Посилення територіальної міграції населення на регіональному рівні пояснюється такими причинами:
структурною перебудовою економіки і пов'язаними з нею зростанням безробіття, процесами роздержавлення власності й приватизації, які супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і географічним переливом;нерівномірністю в розміщенні продуктивних сил, суттєвими відмінностями в соціально-економічних умовах життя в селі й у місті, у різних регіонах країни;різким погіршенням екологічної ситуації в окремих регіонах;інтенсифікацією загальнонаціональних міграційних процесів;
Загалом, основними причинами внутрішніх трудових міграцій в Україні є такі три фактори:
обмежені можливості працевлаштування, особливо в сільській місцевості,низька заробітна плата вдома,більша престижність роботи на підприємствах та установах великих міст. Наслідки.Позитивні:Редагувати
надходження до України додаткової іноземної валюти у формі грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками;сприяння інтеграції України до світового ринку праці;надання працеспроможному населенню можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, поліпшити матеріальне становище;спонукання продуктивнішої діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями.послаблення потоку безробіття на національний ринок праці, зниження соціальної напруженості в суспільстві.
НегативніРедагувати
дає прихований вклад у зменшення населення України;збільшення тиску на національний ринок праці внаслідок створення іноземними громадянами конкуренції місцевій робочій силі;втрата Україною найконкурентоспроможнішої частини власної робочої сили (особливо науковців і фахівців), що призводить до уповільнення темпів науково-технічного прогресу;втрата кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном малокваліфіковану роботу;вкладання державою коштів у підготовку фахівців для потреб власної економіки (затрати на навчання на всіх освітніх рівнях), які, в результаті, створюють додану вартість за межами країни;трудова міграція, як масове явище, не сприяє наповненню пенсійного і соціального фондів через відсутність відрахувань від заробітної плати заробітчан;втрата Україною іноземної валюти, що вивозиться іммігрантами як власні заощадження;лише 3,6 % заробітчан організовують власну справу;відтік грошей, зароблених українськими мігрантами, з українських банків в західні внаслідок неспокою;дискримінація та експлуатація наших громадян з боку місцевих роботодавців;виникнення політичних та економічних претензій до України з боку країн-реципієнтів у зв'язку зі збільшенням нелегальної трудової міграції українців;зростання злочинності та соціальної напруженості у суспільстві через міжнаціональні конфлікти.погіршення сімейних стосунків через довготривалу відсутність членів родин: виникає нестача батьківської уваги, деформуються родинні цінності, виховується легковажне ставлення до
життя. Хоча на сьогоднішній день не ведеться жодної статистики щодо кількості дітей, чиї батьки виїхали на заробітки за кордон;
проблема реадаптації робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя.
ГЕРМАНСКИЙ ПУТЬ К МОДЕРНИЗАЦИИ
Страны «молодого» капитализма — Россия, Германия, США — были поставлены в достаточно жесткие условия конкурентной борьбы между великими державами, а потому были вынуждены избрать ускоренный, «догоняющий» темп развития. Однако их задача состояла не только в наращивании капиталистического производства: только США вошли в XIX в., не обремененные грузом феодальных пережитков. России и Германии предстояло решить более сложную задачу: ликвидировать остатки феодализма. От решения этой задачи зависела дальнейшая судьба страны.
Германия, подобно Испании и Италии, в начале XIX в. была завоевана наполеоновскими войсками. Немецкие государства на время утратили независимость, получив взамен либеральные реформы и отчасти преодолев свою раздробленность. После Венскогоконгресса из 360 государств осталось только 38. Священная Римская империя закончила свое существование, и на ее месте возник Германский союз, в котором роль лидера играл австрийский канцлер Меттерних, беспощадно подавлявший любые оппозиционные движения.
Реформы, проведенные Наполеоном, разумеется, были недостаточны для того, чтобы уничтожить остатки феодализма и осуществить глубинную модернизацию. После падения наполеоновской империи во многих государствах Германии были восстановлены абсолютистские порядки. Только в южных и западных государствах — в Бадене, Баварии, Вюртемберге, где сильнее сказывалось влияние Французской революции, был введен конституционный строй.
В 1848 г. Германия, как и некоторые другие страны Западной Европы, была охвачена революцией, но ее последствия были сравнительно невелики: Германия по-прежнему оставалась полуфеодальной страной. Тем не менее начиная с 1850-х гг. для развития капитализма открылись более широкие возможности. В это же время определились и его основные особенности. В 1870—1880-е гг. при «железном канцлере» Отто фон Бисмарке (1815—1898) окончательно сформировался германский вариант капитализма.
В эту эпоху почти вся Германия была объединена под властью Пруссии — самого могущественного из немецких государств. Для промышленного роста были созданы благоприятные условия, но при этом буржуазия фактически не получила доступа к политической власти. Рейхстаг (парламент) обладал весьма ограниченными полномочиями, а система выборов нарушала принцип равноправия.
В деревне еще в 1850-е гг. были проведены реформы, но они уничтожили безвозмездно лишь второстепенные феодальные повинности. Другие же, самые доходные для помещиков (например, барщина), подлежали выкупу. Таким образом, в Германии шел долгий и мучительный процесс разорения крестьянства, которое не могло сразу избавиться от пут полуфеодальной зависимости и теряло землю.
Между тем помещики, сохранившие за собой большую часть земли, создавали на ней крупные капиталистические хозяйства, в которых применялись машины, химические удобрения и другие новшества.
Во внешней политике прусский путь проявлялся в активном милитаризме, который Бисмарк называл политикой железа и крови. Огромные средства из бюджета страны тратились на перевооружение, значительно увеличилась численность армии. В военных кругах разрабатывались планы одновременных операций против Франции и России. Хотя Германия очень поздно включилась в борьбу за колонии, тем не менее к 1914г. ее колониальные владения уже занимали площадь 2,9 млн кв. км.
структурною перебудовою економіки і пов'язаними з нею зростанням безробіття, процесами роздержавлення власності й приватизації, які супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і географічним переливом;нерівномірністю в розміщенні продуктивних сил, суттєвими відмінностями в соціально-економічних умовах життя в селі й у місті, у різних регіонах країни;різким погіршенням екологічної ситуації в окремих регіонах;інтенсифікацією загальнонаціональних міграційних процесів;
Загалом, основними причинами внутрішніх трудових міграцій в Україні є такі три фактори:
обмежені можливості працевлаштування, особливо в сільській місцевості,низька заробітна плата вдома,більша престижність роботи на підприємствах та установах великих міст.
Наслідки.Позитивні:Редагувати
надходження до України додаткової іноземної валюти у формі грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками;сприяння інтеграції України до світового ринку праці;надання працеспроможному населенню можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, поліпшити матеріальне становище;спонукання продуктивнішої діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями.послаблення потоку безробіття на національний ринок праці, зниження соціальної напруженості в суспільстві.
НегативніРедагувати
дає прихований вклад у зменшення населення України;збільшення тиску на національний ринок праці внаслідок створення іноземними громадянами конкуренції місцевій робочій силі;втрата Україною найконкурентоспроможнішої частини власної робочої сили (особливо науковців і фахівців), що призводить до уповільнення темпів науково-технічного прогресу;втрата кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном малокваліфіковану роботу;вкладання державою коштів у підготовку фахівців для потреб власної економіки (затрати на навчання на всіх освітніх рівнях), які, в результаті, створюють додану вартість за межами країни;трудова міграція, як масове явище, не сприяє наповненню пенсійного і соціального фондів через відсутність відрахувань від заробітної плати заробітчан;втрата Україною іноземної валюти, що вивозиться іммігрантами як власні заощадження;лише 3,6 % заробітчан організовують власну справу;відтік грошей, зароблених українськими мігрантами, з українських банків в західні внаслідок неспокою;дискримінація та експлуатація наших громадян з боку місцевих роботодавців;виникнення політичних та економічних претензій до України з боку країн-реципієнтів у зв'язку зі збільшенням нелегальної трудової міграції українців;зростання злочинності та соціальної напруженості у суспільстві через міжнаціональні конфлікти.погіршення сімейних стосунків через довготривалу відсутність членів родин: виникає нестача батьківської уваги, деформуються родинні цінності, виховується легковажне ставлення до
життя. Хоча на сьогоднішній день не ведеться жодної статистики щодо кількості дітей, чиї батьки виїхали на заробітки за кордон;
проблема реадаптації робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя.