Заповніть таблицю:
2. Назвіть найбільш дієві, на вашу думку, заходи у проведенні демографічної політики в Україні.
3.Як сільський населений пункт може стати міським?
4. Чому Китай не зараховують до багатонаціональніх держав?
5. Назвіть особливості географії та культури етнографічних груп українців.
6. Чому прояв поваги до представників інших рас та націй вважається важливою складовою загальнолюдської культури?
О заметном подъеме политического сознания казахов свидетельствует участие лидеров казахской интеллигенции в работе Государственной Думы.
После упразднения Петром I земских соборов Россия почти 200 лет не имела общегосударственного представительного учреждения. В августе 1905 года царь Николай II под напором революционных сил России издал манифест о создании Государственной Думы как законосовещательного и представительного органа империи.
Но некоторые народы Российской империи, в том числе Средней Азии и Казахстана, лишились избирательного права. Местным властям в самом начале избирательной кампании была дана особая инструкция о категорическом недопущении казахов к выборам как «кочевых и бродячих инородцев». Это вызвало взрыв недовольства и негодования среди казахов. Коренное население края требовало допуска их представителей в Государственную Думу России. Мощная волна протеста, прокатившаяся по всем регионам края, заставила царское правительство пойти на некоторые уступки. Казахи были все же допущены на выборы.
В 1906 году I Государственную Думу от казахов представляли: от Тургайской области - Ахмет Беремжанов, Уфимской губернии - Салимгерей Жанторе, Акмолинской области - Шаймерден Косшегулулы, Семипалатинской области - Алихан Бокейханов и другие. Все они были образованными людьми и пользовались уважением среди народа. Но депутаты I Государственной Думы России заседали всего лишь 73 дня. Недовольный их инициативами Николай II издал указ о роспуске Думы и назначении новых выборов.
В 1907 году в состав II Государственной Думы России вошли: от Акмолинской области Шаймерден Косшегулулы, Тургайской - Ахмет
Объяснение:
Велике переселення народів — умовна назва в сучасній історіографії руху племен і народів Європи у 4-7 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії (Imperium Romanum) в 375 році.Починаючи з нижнього Дунаю і території сьогоднішньої Західної України, цей процес привласнення землі захопив також інші, більшою частиною германські племена і поширився у напрямку Західної і Південної Європи. Територія нинішньої України, включно західні терени склавінів, на якій мешкали анти увійшла до гунського союзу. Безпосереднім наслідком цього процесу вважається загибель Західної Римської імперії.
У широкому сенсі Велике переселення народів розпочалось з кінця 3-го тисячоліття до н. е., про що свідчать древні китайські та єгипетські джерела, — з причини зростання населення, нестачі вільної землі, зміни клімату тощо. Наслідком Великого переселення племен стало виникнення на теренах Європи нових народів і нових держав.
Західна Римська імперія перестає існувати. На її місці виникають держави німців яких навертає до аріанського християнства гот Вульфіла (жив близько 310-382/383 років), котрий переклав Біблію готською мовою. Залишену германцями місцевість на схід від Ельби заселяють слов'яни.