Заповніть у зошиті таблицю "Діячі літератури і мистецтва раннього Відродження" ​

1. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів З ліквідацією автономії України та введенням загальноросійського адміністративного устрою історія українських архівів тісно пов'язана з архівним будівництвом у Російській імперії. В 1782 р. територію Гетьманщини було поділено на Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва, перетворені в 1796 р. на Малоросійську губернію. Остання існувала до 1802 р. , коли з неї було утворено Чернігівську і Полтавську губернії. На запорозьких землях та південних полках Гетьманщини так званий Новосербський корпус 1764 р. був реорганізований у Новоросійську губернію. З 1775 р. Новоросію поділено на Азовську та Новоросійську губернії. З 1783 р. Новоросія стала називатися Катеринославським намісництвом, яке в 1796 р. було скасовано і утворено другу Новоросійську губернію. Зміни в адміністративному управлінні українськими територіями впливали на долю архівних фондів. Архіви ліквідованих установ надходили у розпорядження нових адміністративно-територіальних органів. У 1797 р граф І. Салтиков, який управляв Малоросією на правах генерал-губернатора, в листі до малоросійського губернатора Я. Бакуринського порушував питання про організацію в губернському місті Чернігові “архива всех дел до Малороссии касающихся й в различных местах без призрения оставленных. . . позначенню в Чернигове дома прочного й ко вмещению всех тех бумаг”. Для “розбирания всех дел, приведения их в порядок” намісник призначав чиновників. Так, архів колишньої Малоросійської колегії було передано до Чернігівського губернського правління. В архіві Київського губернського правління зосереджувалися в різний час архівні документи Київського магістрату, справи Малоросійської колегії, архіви полкових канцелярій і судів. У Катеринославському губернському архіві було об'єднано архіви колишніх Новоросійської і Азовської губернських канцелярій (1764-1784 рр. ) Катеринославського намісництва (1784-1796 рр. ), другої Новоросійської губернії (1797-1802 рр. ), генерал-губернаторських канцелярій, фортеці Святого Димитрія. На Правобережжі архіви губернських правлінь поповнювалися справами колишніх воєводських канцелярій, а казенні палати – вотчинними документами і грамотами монастирів. У 20-х роках 19 ст. в архіві старих справ Київської казенної палати в льохах та підвалах псувалися важливі матеріали, які потрапили туди після ліквідації монастирських вотчин. Великий за обсягом архів утворився при Полтавській казенній палаті, де зберігалися справи про монастирське землеволодіння, матеріали Рум'янцевського опису, документи Гадяцької полкової канцелярії. У 1831–1835 рр. у містах України було скасовано магдебурзьке право, зокрема давнє самоуправління Києва. Відповідно до “Городового положення” від 12 червня 1870 р. в містах створювали нові органи самоуправління – Міські думи (розпорядчі органи) та Міські управи (виконавчі органи), функціонування яких призвело до створення архівів. В архівах міських дум і управ зберігалися документи про права і привілеї міст. Внаслідок реформ 60-х років 19 ст. було ліквідовано багато установ – різні комітети і комісії, старі судові установи, “приказы общественного призрения”. Діловодство ліквідованих установ стало заповнювати архіви губернських правлінь, казенних і судових палат. Надходження були настільки великі, що кількість справ в архівах збільшувалася вдвічі або й втричі.

В 1659 году в Англии были формально восстановлены республиканские нововведения, однако, напуган­ные усилением демократического движения, буржуазия и джентри стали склоняться к «традиционной монархии». После небольшого периода борьбы власть захватил генерал Монк, командующий английской армией в Шотландии, ранее сражавшийся на стороне короля. Он предпринял марш-бросок на Лондон и разместил там свои полки. Фактически Монк в 1660 году проложил дорогу реставрации монархии в лице Карла II Стюарта (сына казненного Карла I).

21 мая 1660 года Карл II торжественно въехал в Уайт-холл, и Англия снова стала монархией. В апреле 1660 годапарламент восстановил королевское звание и пала­ту лордов. По замыслу правящей группировки джентри и буржуазии эта монархия должна была быть конституционной и гарантировать незыблемость главных завоеваний революции. В Бредской декларации 1660 года Карл II обещал, что: вопросы о содержании армии, землях роялистов, конфискованных и проданных землевладельцам в годы республики, о прощении участников революции и о вероисповедании будут ос­тавлены на разрешение парламенту. Однако феодальная реакция возрастала: участники революции преследовались, организации пресвитериан и индепендентов были ликвидированы. Новый король лицемерно объявил, что не имеет претензий к парламен­ту, но распорядился выкопать трупы Кромвеля и его сподвижни­ков и повесить их на центральной площади Лондона.

Принципы нового буржуазного правления были отражены в двух основных законах 1660 года: в Акте об упразднении остатков феодализма и Акте о добровольном и общем прощении, осво­бождении и забвении. В соответствии с этими законами, в частности, монарх должен был гарантировать право на новую буржуазную собст­венность, приобретенную с 1 января 1641 года. Парламент снова стал ареной политического противобор­ства сторонников короля и оппозиции. Дело доходило до взаимных оскорблений парламентариев. Вполне реальный историко-политический курьез заключается в том, что из произнесенных оскорблений сложились названия образовав­шихся политических лагерей (а потом и партий) – тори (т.е. воры, мошенники, вымогате­ли); виги (т.е. подлецы, негодяи). Представители придворной аристократии и часть джентри, ориентирующиеся на Стюартов, а также духовенство