Завдання 1. Розставте події про які йдеться у фрагментах джерел, у хронологічній послідовності . Одним-двома реченнями схарактеризуйте кожну з подій, зазначивши її результати та наслідки.
A. « Турецькі клейноди, котрі вдруге турецький султан прислав... на гетьманство українське, тепер після піддання його з Військом прислані московському цареві і публічно та демонстративно на очах народу тріумфально були віддані в столиці...: золота булава велика, обсаджена дорогоцінним камінням; друга булава позолочена, дорогоцінним камінням обсаджена, майстерно зроблена; дві червоних корогви; два волосяних бунчуки; п’ять турецьких листів несли в руках, на сажень золотими літерами пописаних і дуже велику печатку турецького султана квадратну, при котрій висів і золотий шнур».
Б. «Брюховецький, маючи при собі чимало запорожців, невтомно турбувався про Чорну Раду. Він навіть до царської величності написав і просив дозволу зібрати її. Він був певен, що коли вона збереться, то запорожці піднімуть бунт, заб’ють Сомка і Васюту, а його силою оберуть на гетьмана. Так воно опісля й сталося. Коли окольничий князь Гагін та стольник Кирило Йосипович Хлопов на виконання царського указу рушили на Ніжин, маючи намір провести вибори нового гетьмана, тоді Брюховецький з Гадяча і собі поспішив до них у Батурин і там, доволі довго розмовляючи з ними, настроїв їх прихильно до себе. А водночас він розіслав своїх запорожців у всі міста України і порадив всьому поспільству збиратися в Ніжин»... (З літопису Григорія Грабянки).
B. «Турецький султан... бажаючи сором лиця свого безчесного втолити, ще більші свої турецькі й татарські сили зібрав і послав з поганим візиром своїм, на ім’я Мустафа, і з багатьма пашами під Чигирин здобувати його. Ті бусурманські сили, прийшовши місяця липня числа 8 до Чигирина, намагалися взяти його різними приступами, страшною вогняною стрільбою, гранатами, підкопами й усякими наговорами, протягом довгого часу силкуючись злий намір свій виконати, але велику загибель собі там знайшли». (З київського «Синопсиса»).
Г. «Виговський об’єднався з польським та татарським щонайдобірнішим воїнством і вирушив супроти Пушкаря на Полтаву, оскільки його посланці ніяк не могли полковника підкорити, а разом з воїнством і сам задумав піти, сподіваючись, що приводом до походу може служити неприязнь полковника та його ворожість до дій гетьмана... Спішно привів (татар) своїм на підмогу, вони перетяли дорогу, що вела на Полтаву, і стали на перехваті. А Пушкарів загін, перелякавшися татар, був розбитий Виговським. У цій січі, рубаючись разом зі своїми воїнами, загинув і Пушкар. А його воїнство, забачивши смерть свого начальника, вкрай переполошилось і кинулось втікати...». (З літопису Григорія Грабянки).
Д. «А Дорошенко після перемоги над Ханенком рушив, уже без перешкод, з усім козацьким та ординським військом від Ладижина під Кам’янець. Прибувши туди, допомагав туркам добувати Кам’янець, який, бувши уфундований від природи Божою силою, здававсь у людських очах геть-но нездобутним. Але що Бог захоче, те й зробить, бо той твердий град, не так від сили й ворожої зброї, як від нужди й міцного оточення, було в суботу 17 серпня добуто і захоплено під турецьку владу...». (З літопису Самійла Величка»).
1. (Усуням)
Усуни — кочевое племя индоевропейского (индоиранского) либо тюркского происхождения, обитавшее в древности на севере современного Синьцзяна, а затем в гуннскую эпоху переселившееся на территорию Семиречья.
2. (Каргалинский клад/Каргалинская диадема)
Каргалинская диадема — произведение прикладного искусства усуней, которое хранится в Центральном государственном музее Республики Казахстан.
3. В (1939) году в горах Заилийского Алатау на высоте 2300 м в расщелине скалы было обнаружено погребение жрицы, датируемое II в. до н. э. - I в. н. э. По месту находки - ущелью Каргалы - оно получила название "Каргалинский клад". Наиболее интересной находкой в погребении жрицы является золотая диадема, служившая украшением ритуального головного убора.
4. Ее длина — 35 см, ширина — 4,7 см. Диадема выполнена в зверином стиле. Внутреннее поле пластинки заполнено изображением зверей, птиц, людей в окружении сложного растительного орнамента, выполненного техникой штамповки. Здесь и марал с перевернутой назад головой, самка марала, между ними летящая птица, затем крадущийся крылатый тигр, на котором сидит человек, голова человека обращена назад, руками он держится за ветку дерева. Далее на постаменте стоит крылатая лошадь. На второй половине диадемы изображен бегущий дракон, верхом на нем сидит человек, уцепившись левой рукой за рог дракона. Над всадником летит гусь или утка. Затем вновь изображен крылатый конь на пьедестале. И, наконец, последняя группа изображений состоит из летящей птицы, козерога в быстром беге с человеком на спине, медведя и птицы над ним, и опять человека верхом на архаре. В его руке цветок. Глаза животных выполнены из цветного сердолита и альмандина, туловища инкрустированы бирюзой. Хотя изображения зверей, птиц и человека, вплетенных в растительный орнамент, заполняющий внутреннее поле диадемы, фантастические, все таки характерные черты и повадки животных переданы реалистично.
Объяснение:
Португальский мореплаватель Васко да Гама, будущий граф Видигейра и вицекороль Индии, родился в 1469 г. в маленьком прибрежном городке Синиш. Потомок знатного рода, он получил достойное образование. В 1497 г. португальское правительство отправило его во главе флотилии из четырех кораблей на поиски морского пути в Индию вокруг Африки. Васко да Гаме удалось успешно выполнить это задание, и в 1499 г. он триумфально вернулся в Лиссабон. C этого времени началось торговое и военно-колониальное проникновение португальцев в бассейн Индийского океана.Васко да Гама побывал в Индии еще два раза (в 1502 и 1524 гг.), основал форты и торговые фактории на юго-восточном побережье Африки, разорил Каликут и уничтожил индийский флот, основал опорные базы и крепкие колонии на Малабарском берегу и жестоко подавил сопротивление местных властителей. Он запретил вести торговлю без разрешения, заставил местных жителей платить налоги и подчиняться законам Португалии. Васко да Гама был решителен и жесток с населением новых колоний. В 1519 г. он получил земельные владения и графский титул, а в 1524 г. король Португалии Жуан III назначил его вице-королем Индии.
Объяснение: