Старода́вній Рим (лат. Roma antiqua, також Древній Рим, старожитній, античний Рим) — одна з цивілізаційДавнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Риму (лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апенінському півострові ще в Х столітті до н. е.. Центр Риму сформувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу.[1]
За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все в більшій мірі автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземномор'ям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.
У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію таІталію, розпалася на незалежні королівства у V столітті Східна частина імперії, яка управлялась Константинополемі включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки були анексовані турецькою Османською імперією. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією.
Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. У етрусків римляни запозичили більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був значним: вивчалася грецька філософія, література, знаннягрецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття «класичної античності».
Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.
Офіційною мовою давньоримської держави була латина, релігія протягом більшої частини існування булаполітеїстична, неофіційним гербом імперії був золотий орел (лат. aquila), після прийняття християнства з'явилися лабаруми і хризма.
В условиях формирования политической системы сталинизма проблемы культурной революции стали пониматься упрощенно. Началась активизация процесса насаждения коммунистической идеологии и нравственности. На этом фоне введение обязательного начального, а затем и среднего образования было выдвинуто в качестве главной задачи культурной революции. Усилились административные рычаги управления культурой в стране. Вместо А. В. Луначарского руководителем Наркомпроса в 1929 г. был назначен секретарь ЦК партии А. С. Бубнов. С начала 1930-х гг. создаются многочисленные органы отраслевого управления культурой: Союзкино, Всесоюзный комитет по радиофикации и радиовещанию, Всесоюзные комитеты по делам высшей школы и по делам искусств. В 1930-х гг. происходит оформление механизмов бюрократического управления образованием, наукой и культурой в СССР и начинает осуществляться жесткий контроль над ними аппарата ЦК ВКП(б). В духовной жизни советского общества в этот период устанавливается идеологический диктат партии, усиливается борьба с буржуазной идеологией и антисоветскими взглядами, под которыми подразумеваются любые отклонения от "генеральной линии партии". Непререкаемыми становятся оценки, данные И. В. Сталиным и другими партийными лидерами. Официальная пропаганда при газет, журналов, радио создает образ светлого будущего, которое строит светский народ. Любые сомнения в верности избранного партией пути воспринимаются как идейная неустойчивость, а тяжелейшие испытания, переносимые поколением 1920-1930-х гг., рисуются как временные трудности. В художественном творчестве поддерживались созданные на основе метода социалистического реализма произведения, изображавшие красочную советскую действительность. В то же время царила гнетущая атмосфера подозрительности, поиска врагов, нетерпимости к малейшим проявлениям инакомыслия.
С середины 1920-х гг. в СССР была развернута безудержная антирелигиозная пропаганда. Под руководством Е. М. Ярославского (М. И. Губельмана) массовая добровольная организация "Союз воинствующих безбожников" (1925-1947) развернула кампанию против церкви. В крупнейших храмах России - Исаакиевском соборе в Ленинграде и Страстном монастыре в Москве - были созданы музеи атеизма. Многие культовые сооружения, имевшие историко-художественную ценность, были закрыты и разграблены, а уже в начале 1930-х гг. только в Москве было уничтожено около трети всех храмов, в том числе такие выдающиеся архитектурные памятники, как Чудов и Вознесенский монастыри, церковь на Бору, храм Христа В ходе массовых репрессий сокрушительный удар был нанесен по отечественной интеллигенции.
В 1920-е гг. по инициативе комсомола был объявлен всесоюзный культпоход за грамотностью. В 1930 г. ЦК ВКП(б) принял постановление "О всеобщем обязательном начальном обучении". Вводилось обязательное четырехлетнее обучение детей, а также подростков, не получивших начального образования. Для идеологического обеспечения всеобуча в ряды "культармейцев" было мобилизовано около 1500 партийных и комсомольских работников. В мае 1934 г. устанавливается следующая градация общеобразовательных учреждений: 4-классная начальная школа, 7-классная неполная средняя и 10-классная полная школа. В результате принятых мер ситуация резко изменилась. Если в 1926 г. 43% советских граждан в возрасте от 9 до 49 лет были неграмотными, то к 1939 г. грамотного населения СССР в возрасте старше девяти лет стало 81,2%. В начале 1930-х гг. образуются техникумы и школы фабрично-заводского ученичества (ФЗУ). С 1934 г. в школах вводятся новые программы обучения, включающие историю и географию, огромными тиражами издаются учебники. К концу 1930-х гг. около 70% всего взрослого населения страны умели читать и писать, а в 1940 г. по количеству школьников и студентов Советский Союз занял первое место в мире. Это стало возможным благодаря государственной поддержке развития народного образования, расходы на которое увеличились с 1928 по 1938 г. в 14 раз. В годы первых пятилеток были достигнуты успехи и в области высшего образования. К концу первой пятилетки число вузов в стране достигло 700, при этом большинство политехнических институтов создавалось на базе техникумов. Резко изменился состав студенческой аудитории, так как ее основным контингентом стала рабоче-крестьянская молодежь. В результате принятых мер к концу 1930-х гг. новая советская интеллигенция, подготовленная в вузах страны, составила почти 90% се общей численности.
Академия наук СССР (АН СССР), преобразованная в 1925 г., внесла значительный вклад в организацию советской науки. Этими вопросами занималась и Всесоюзная ассоциация работников науки и техники для
Старода́вній Рим (лат. Roma antiqua, також Древній Рим, старожитній, античний Рим) — одна з цивілізаційДавнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Риму (лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апенінському півострові ще в Х столітті до н. е.. Центр Риму сформувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу.[1]
За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все в більшій мірі автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземномор'ям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.
У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію таІталію, розпалася на незалежні королівства у V столітті Східна частина імперії, яка управлялась Константинополемі включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки були анексовані турецькою Османською імперією. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією.
Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. У етрусків римляни запозичили більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був значним: вивчалася грецька філософія, література, знаннягрецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття «класичної античності».
Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.
Офіційною мовою давньоримської держави була латина, релігія протягом більшої частини існування булаполітеїстична, неофіційним гербом імперії був золотий орел (лат. aquila), після прийняття християнства з'явилися лабаруми і хризма.
В условиях формирования политической системы сталинизма проблемы культурной революции стали пониматься упрощенно. Началась активизация процесса насаждения коммунистической идеологии и нравственности. На этом фоне введение обязательного начального, а затем и среднего образования было выдвинуто в качестве главной задачи культурной революции. Усилились административные рычаги управления культурой в стране. Вместо А. В. Луначарского руководителем Наркомпроса в 1929 г. был назначен секретарь ЦК партии А. С. Бубнов. С начала 1930-х гг. создаются многочисленные органы отраслевого управления культурой: Союзкино, Всесоюзный комитет по радиофикации и радиовещанию, Всесоюзные комитеты по делам высшей школы и по делам искусств. В 1930-х гг. происходит оформление механизмов бюрократического управления образованием, наукой и культурой в СССР и начинает осуществляться жесткий контроль над ними аппарата ЦК ВКП(б). В духовной жизни советского общества в этот период устанавливается идеологический диктат партии, усиливается борьба с буржуазной идеологией и антисоветскими взглядами, под которыми подразумеваются любые отклонения от "генеральной линии партии". Непререкаемыми становятся оценки, данные И. В. Сталиным и другими партийными лидерами. Официальная пропаганда при газет, журналов, радио создает образ светлого будущего, которое строит светский народ. Любые сомнения в верности избранного партией пути воспринимаются как идейная неустойчивость, а тяжелейшие испытания, переносимые поколением 1920-1930-х гг., рисуются как временные трудности. В художественном творчестве поддерживались созданные на основе метода социалистического реализма произведения, изображавшие красочную советскую действительность. В то же время царила гнетущая атмосфера подозрительности, поиска врагов, нетерпимости к малейшим проявлениям инакомыслия.
С середины 1920-х гг. в СССР была развернута безудержная антирелигиозная пропаганда. Под руководством Е. М. Ярославского (М. И. Губельмана) массовая добровольная организация "Союз воинствующих безбожников" (1925-1947) развернула кампанию против церкви. В крупнейших храмах России - Исаакиевском соборе в Ленинграде и Страстном монастыре в Москве - были созданы музеи атеизма. Многие культовые сооружения, имевшие историко-художественную ценность, были закрыты и разграблены, а уже в начале 1930-х гг. только в Москве было уничтожено около трети всех храмов, в том числе такие выдающиеся архитектурные памятники, как Чудов и Вознесенский монастыри, церковь на Бору, храм Христа В ходе массовых репрессий сокрушительный удар был нанесен по отечественной интеллигенции.
В 1920-е гг. по инициативе комсомола был объявлен всесоюзный культпоход за грамотностью. В 1930 г. ЦК ВКП(б) принял постановление "О всеобщем обязательном начальном обучении". Вводилось обязательное четырехлетнее обучение детей, а также подростков, не получивших начального образования. Для идеологического обеспечения всеобуча в ряды "культармейцев" было мобилизовано около 1500 партийных и комсомольских работников. В мае 1934 г. устанавливается следующая градация общеобразовательных учреждений: 4-классная начальная школа, 7-классная неполная средняя и 10-классная полная школа. В результате принятых мер ситуация резко изменилась. Если в 1926 г. 43% советских граждан в возрасте от 9 до 49 лет были неграмотными, то к 1939 г. грамотного населения СССР в возрасте старше девяти лет стало 81,2%. В начале 1930-х гг. образуются техникумы и школы фабрично-заводского ученичества (ФЗУ). С 1934 г. в школах вводятся новые программы обучения, включающие историю и географию, огромными тиражами издаются учебники. К концу 1930-х гг. около 70% всего взрослого населения страны умели читать и писать, а в 1940 г. по количеству школьников и студентов Советский Союз занял первое место в мире. Это стало возможным благодаря государственной поддержке развития народного образования, расходы на которое увеличились с 1928 по 1938 г. в 14 раз. В годы первых пятилеток были достигнуты успехи и в области высшего образования. К концу первой пятилетки число вузов в стране достигло 700, при этом большинство политехнических институтов создавалось на базе техникумов. Резко изменился состав студенческой аудитории, так как ее основным контингентом стала рабоче-крестьянская молодежь. В результате принятых мер к концу 1930-х гг. новая советская интеллигенция, подготовленная в вузах страны, составила почти 90% се общей численности.
Академия наук СССР (АН СССР), преобразованная в 1925 г., внесла значительный вклад в организацию советской науки. Этими вопросами занималась и Всесоюзная ассоциация работников науки и техники для