Грошова реформа в СРСР 1947 року була проведена між 16 грудня і 29 грудня 1947 року. Вона не тільки коригувала наслідки війни в грошовому обігу СРСР, але й послідовно реалізовувала основні принципи радянської грошово-кредитної політики, на яких раніше будувалися так звані «фінансові маневри» 1930 років, позики й інші специфічні заходи з вилучення у населення зайвої грошової маси, і особливо, валюти.[1] Прийнято вважати, що це була друга за рахунком грошова реформа в СРСР.[2] Як показує історичний досвід, статус «грошової реформи» (офіційне іменування цих заходів) може «присвоюватися» трьома шляхами: офіційно; засобами масової інформації (як це було в 1990-ті роки) або науковим співтовариством (як, наприклад, з реформою О. Глинської). Перетворення 1947 року спочатку були офіційно представлені як «реформа» (при відомому неприйнятті більшовиками цього поняття) вищим політичним керівництвом СРСР в документі, що ініціював (регламентував) реформу. Водночас події грудня 1947 року не перетворювали, не змінювали й не перебудовували радянську грошову систему, тобто не були реформами в суворо лінгвістичному й економічному сенсах, у порівнянні, наприклад, з перетвореннями 1922—1924 років.
1. Военные экспедиции донских казаков впечатляют. На лёгких стругах они прорывались на Азовское и Чёрное море, нападая на прибрежные поселения или захватывая корабли. Нередко эти походы совершались в отместку за походы крымцев на южные уезды Московского государства. Случалось, что казаки, объединившись с запорожцами, доходили до Константинополя, наводя панику на население столичного города
2. В 1667—1669 гг. Степан Разин во главе казацкой вольницы совершил удачный «поход за зипунами» (так казаки называли военную добычу) на Каспий, к персидским городам.
Грошова реформа в СРСР 1947 року була проведена між 16 грудня і 29 грудня 1947 року. Вона не тільки коригувала наслідки війни в грошовому обігу СРСР, але й послідовно реалізовувала основні принципи радянської грошово-кредитної політики, на яких раніше будувалися так звані «фінансові маневри» 1930 років, позики й інші специфічні заходи з вилучення у населення зайвої грошової маси, і особливо, валюти.[1] Прийнято вважати, що це була друга за рахунком грошова реформа в СРСР.[2] Як показує історичний досвід, статус «грошової реформи» (офіційне іменування цих заходів) може «присвоюватися» трьома шляхами: офіційно; засобами масової інформації (як це було в 1990-ті роки) або науковим співтовариством (як, наприклад, з реформою О. Глинської). Перетворення 1947 року спочатку були офіційно представлені як «реформа» (при відомому неприйнятті більшовиками цього поняття) вищим політичним керівництвом СРСР в документі, що ініціював (регламентував) реформу. Водночас події грудня 1947 року не перетворювали, не змінювали й не перебудовували радянську грошову систему, тобто не були реформами в суворо лінгвістичному й економічному сенсах, у порівнянні, наприклад, з перетвореннями 1922—1924 років.
Объяснение:
1. Военные экспедиции донских казаков впечатляют. На лёгких стругах они прорывались на Азовское и Чёрное море, нападая на прибрежные поселения или захватывая корабли. Нередко эти походы совершались в отместку за походы крымцев на южные уезды Московского государства. Случалось, что казаки, объединившись с запорожцами, доходили до Константинополя, наводя панику на население столичного города
2. В 1667—1669 гг. Степан Разин во главе казацкой вольницы совершил удачный «поход за зипунами» (так казаки называли военную добычу) на Каспий, к персидским городам.