Після поразки боротьби за українську державність західноукраїнські землі увійшли до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. На решті земель було створено Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР). Вона мала територію 452 тис. км2, а кількість її населення, за переписом 1920 р., становила 25,5 млн осіб. Усі утворені на землях колишньої Російської імперії радянські республіки були формально самостійні, але фактично внаслідок панування в кожній із них Комуністичної партії утворювали єдину державу без спільної назви. Спочатку вона існувала у формі військово-політичного союзу, а з 1921 р. — як договірна федерація.
древнеогузского происхождения, составляющий основное население Туркменистана, а также исторически проживающий в Узбекистане, России, Ираке, Сирии[17], Иране, Афганистане, Таджикистане, Турции[18] и Пакистане. В древности туркмены именовали себя огузами, а в Средние века начали называть туркменами[19]. В византийских источниках, затем в европейской, а позднее и в американской традиции, туркмен именовали термином туркоманы[20][21][22], в странах Ближнего и Среднего Востока тоже туркоманы, а также торкемены, терекеме, в Киевской Руси — торкмены[23], в Русских летописях XIII в. — таурмены[24], а в царской России — тоже туркоманы и трухмены[25].
Відповідь:
Після поразки боротьби за українську державність західноукраїнські землі увійшли до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. На решті земель було створено Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР). Вона мала територію 452 тис. км2, а кількість її населення, за переписом 1920 р., становила 25,5 млн осіб. Усі утворені на землях колишньої Російської імперії радянські республіки були формально самостійні, але фактично внаслідок панування в кожній із них Комуністичної партії утворювали єдину державу без спільної назви. Спочатку вона існувала у формі військово-політичного союзу, а з 1921 р. — як договірна федерація.
Пояснення:
Объяснение:
древнеогузского происхождения, составляющий основное население Туркменистана, а также исторически проживающий в Узбекистане, России, Ираке, Сирии[17], Иране, Афганистане, Таджикистане, Турции[18] и Пакистане. В древности туркмены именовали себя огузами, а в Средние века начали называть туркменами[19]. В византийских источниках, затем в европейской, а позднее и в американской традиции, туркмен именовали термином туркоманы[20][21][22], в странах Ближнего и Среднего Востока тоже туркоманы, а также торкемены, терекеме, в Киевской Руси — торкмены[23], в Русских летописях XIII в. — таурмены[24], а в царской России — тоже туркоманы и трухмены[25].