1.кажіть елементи, що входять до складу пептидної групи: а)Карбон, Нітроген, Хлор, Оксиген
б)Карбон, Сульфур, Оксиген, Калій
в)Карбон, Фосфор, Гідроген, Ферум
г)Карбон, Гідроген, Оксиген, Нітроген
2.Основні властивості амінокислот зумовлені:
а)гідроксильною групою
б)радикалом
в)аміногрупою
г)карбоксильною групою
3.Обчисліть кількість речовини аміноетанової кислоти масою 300 г:
а)4 моль
б)2 моль
в)8 моль
г)1 моль
4.Укажіть правильне твердження щодо амінокислот:
а)розчин аміноетанової кислоти має кислотне середовище
б)основні властивості амінокислот зумовлені карбоксильною групою
в)амінокислотам властива реакція гідролізу
г)взаємодіючи між собою, амінокислоти утворюють пептидний зв'язок
5.Укажіть чинники, під впливом яких відбувається процес денатурації білка:
а)дія солей важких металів, радіації, сильних кислот
б)дія високих та низьких температур, вуглекислого газу
в)дія ферментів, сильних кислот і лугів, кисню
г)дія високих температур, ферментів, води
6.Оберіть твердження, що характеризує білки:
а)високомолекулярні сполуки, які складаються з нуклеїнових кислот
б)високомолекулярні сполуки, які складаються із залишків карбонових кислот
в)біополімери, що складаються із залишків амінокислот, зв'язаних водневими зв'язками
г)біополімери, що складаються із залишків амінокислот, зв'язаних пептидними зв'язками
7.Укажіть функціональні групи, які зумовлюють амфотерність білків:
а)карбоксильна та гідроксильна
б)карбоксильна й аміногрупа
в)альдегідна та гідроксильна
г)аміногрупа і гідроксильна
8.Проаналізуйте твердження. Чи є поміж них правильні? І. Під час гідролізу білків руйнуються пептидні зв'язки та утворюється суміш амінокислот. ІІ. Білки пір'я, шовку і павутини є склеропротеїнами.
а)правильне лише І
б)правильне лише ІІ
в)немає правильних
г)обидва правильні
9.Укажіть речовину, що є поліпептидом:
а)сахароза
б)крохмаль
в)целюлоза
г)білок
10.Укажіть молярну масу аміноетанової кислоти (г/моль):
а)89
б)72
в)103
г)75
11. Обчисліть масу солі, що утвориться при взаємодії аміноетанової кислоти з розчином натрій гідроксиду масою 400 г з масовою часткою розчиненої речовини 10%.
а)9,7 г
б)97 г
в)194 г
г)40 г
Алюминий (лат. Аluminium, химический символ Al, III группа периодической системы Менделеева, атомный номер 13, атомная масса 26,9815) — мягкий, легкий, серебристо-белый металл, быстро окисляющийся, удельная плотность 2,7 г/ см³, температура плавления 660 °C. По распространенности в земной коре алюминий занимает 3-е место после кислорода и кремния среди всех атомов и 1-е место — среди металлов. В природе представлен лишь одним стабильным нуклидом 27Al. Искусственно получен ряд радиоактивных изотопов алюминия, наиболее долгоживущий – 26Al имеет период полураспада 720 тысяч лет.
Алюминий - наиболее распространенный металл на земле, а по распространенности всех элементов в земной коре он занимает третье место. На его долю приходится 8% состава земной коры. Бокситная руда в настоящее время является главным сырьем для получения алюминия. Ежегодно в мире добывают от 80 до 90 млн. тонн бокситной руды. Почти 30% этого колличества добывают в Австралии и еще 15% на Ямайка. При нынешнем уровне мирового производства алюминия разведанных на земле запасов бокситов достаточно, чтобы обеспечивать потребности в алюминии еще несколько сотен лет.
Алюминий имеет наиболее разносторонние применения из всех металлов. Он широко используется в транспортном машиностроении, например для конструирования самолетов, судов, автомобилей. В химической промышленности алюминий используется в качестве восстановителя, в строительной промышленности - для изготовления оконных рам и дверей, а в пищевой промышленности - для изготовления упаковочных материалов. В быту он используется в качестве материала для кухонной посуды и в виде фольги для хранения пищевых продуктов.
атинское aluminium происходит от латинского же alumen, означающего квасцы (сульфат алюминия и калия KAl(SO4)2·12H2O), которые издавна использовались при выделке кож и как вяжущее средство. Из-за высокой химической активности открытие и выделение чистого алюминия растянулось почти на 100 лет. Вывод о том, что из квасцов может быть получена «земля» (тугоплавкое вещество, по-современному — оксид алюминия) сделал еще в 1754 немецкий химик А. Маргграф. Позднее оказалось, что такая же «земля» может быть выделена из глины, и ее стали называть глиноземом. Получить металлический алюминий смог только в 1825 датский физик Х. К. Эрстед. Он обработал амальгамой калия (сплавом калия со ртутью) хлорид алюминия AlCl3, который можно было получить из глинозема, и после отгонки ртути выделил серый порошок алюминия.
Только через четверть века этот удалось немного модернизировать. Французский химик А. Э. Сент-Клер Девиль в 1854 предложил использовать для получения алюминия металлический натрий, и получил первые слитки нового металла. Стоимость алюминия была тогда очень высока, и из него изготовляли ювелирные украшения.
Промышленный производства алюминия путем электролиза расплава сложных смесей, включающих оксид, фторид алюминия и другие вещества, независимо друг от друга разработали в 1886 году П. Эру (Франция) и Ч. Холл (США). Производство алюминия связано с высоким расходом электроэнергии, поэтому в больших масштабах оно было реализовано только в 20 веке. В Советском Союзе первый промышленный алюминий был получен 14 мая 1932 года на Волховском алюминиевом комбинате, построенном рядом с Волховской гидроэлектростанцией.
Объяснение:
Фільтрування — поширений процес при збагаченні вугілля, сланців і руд чорних і кольорових металів, гірничохімічної сировини, а також в хімічному і гідрометалургійному виробництві.
У збагаченні корисних копалин фільтруванням називається операція зневоднення дрібнозернистих пульп, що базується на примусовому виділенні з них води через пористу перегородку. Тверді частинки, що затримуються перегородкою, називаються кеком, або осадом, а вода, що пройшла через перегородку, — фільтратом.
При фільтрації зневоднення твердої фази і видалення фільтрату здійснюється створенням перепаду тиску з обох боків фільтрувальної поверхні. Залежно від створення перепаду тиску розрізняють вакуум-фільтри і фільтр-преси, гіпербарфільтри. В залежності від форми фільтрувальної поверхні вакуум-фільтри підрозділяють на барабанні (з зовнішньою і внутрішньою фільтрувальною поверхнею), дискові і стрічкові.