Как изменится рН фосфатного буферного раствора, содержащего 100 мл раствора с концентрацией дигидрофосфата натрия 0,1 моль/л и 300 мл раствора с концентрацией гидрофосфата натрия 0,1 моль/л при добавлении к нему 20 мл раствора с концентрацией гидроксида натрия 0,1 моль/л? рKа = 7,21.

ще однією екологічною проблемою є забруднення природного середовища- це одна із найважливіших екологічних проблем.

всесвітня організація охорони здоров’я дає наступне визначення поняттю забруднення”.

забруднення - це поява у довкіллі людини забруднюючих речовин чи будь- яких інших агентів (від вірусів до звукових хвиль надмірної інтенсивності), які безпосередньо чи опосередковано негативно впливають на людину і па створене нею для власних потреб штучне середовище.

речовини, які спричинюють забруднення навколишнього природного середовища, називають забрудітками, або полютантами.

забруднення - небажана зміна фізичних, хімічних або біологічних характеристик повітря, землі та води, яке може нині або в недалекому майбутньому мати несприятливий вплив на життя людини, рослин та тварин, умови життя та культурну спадщину, виснажувати або псувати сировинні ресурси. забруднення - один із лімітуючих факторів для людини.

ціна забруднення складається з трьох компонентів:

втрата ресурсів внаслідок експлуатації технологій з великою кількістю відходів; вартість ліквідації забруднення та контролю над ним.ціна здоров’я людей.

існують різні принципи класифікації забруднень навколишнього природного середовища. класифікація забруднень досить складна. разом з тим у відповідності з деякими пі розрізняють такі забруднення природного середовища:

механічні, хімічні, фізичні та біологічні (за типом походження); матеріальні, енергетичні (також за типом походження); стійкі, середньотривалі та нестійкі (за часом взаємодії з довкіллям); прямого та стороннього впливу на біоту (за способом впливу); навмисні, супутні, аварійно-випадкові.

механічні - викинуті як непридатні, спрацьовані тверді частки та предмети (дим, пил, уламки, деталі машин, побутові відходи).

хімічні - хімічні елементи і сполуки штучного походження (тверді, рідкі або газоподібні речовини).

фізичні - зміни теплових, електричних, радіаційних та світлових полів у природному середовищі (шуми, вібрації, вплив магнітних полів тощо).

біологічні - організми, збудники захворювань рослин, тварин, людини, біологічна зброя, або катастрофічне зростання (перенаселення) рослин чи тварин.

стійкі - забруднювачі, які не руйнуються впродовж тривалого часу, не усувається їх шкідлива дія самою природою (пластмаси, поліетилен, поліпропілен, радіоактивні речовини, гума тощо). такі хімічні речовини можуть не тільки накопичуватись, а також часто “біологічно посилюватись” в міру проходження в біологічних циклах та харчових ланцюгах. крім того вони можуть утворювати інші отруйні речовини, реагуючи з іншими речовинами оточуючого середовища, викликати ефект подвійної дії шкідливих речовин.

нестійкі .швидко руйнуються під дією природних фізико-хімічних або біохімічних процесів. ці забруднення викликають речовини, для яких існують природні механізми переробки (наприклад, побутові стічні води).

навмисне забруднення - це цілеспрямоване знищення лісів, використання родючих земель під забудову, утворення кар’єрів, шлаконакопичувачів, териконів, неправильне використання ресурсів (води, вилов риби та і

супутні - поступові зміни стану біосфери окремих районів планети під впливом антропогенної діяльності людини (опустелювання, висихання боліт, кислотні дощі, “парниковий” ефект та і

найпотужнішими джерелами практично всіх видів забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних) є передусім великі промислові комплекси. сконцентровані вони навколо родовищ корисних копалин, великих міст і водних об’єктів. найнебезпечнішими забруднювачами повітря є металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, фабрики, деякі військові підприємства.

основними техногенними забруднювачами природного середовища є різні гази, газоподібні речовини, аерозолі, пил, які у атмосферу об’єктами енергетики промисловості, транспорту, радіоактивні, електромагнітні, магнітні й теплові випромінювання, шуми, та вібрації “збагачені” шкідливими хімічними сполуками промислові стоки, комунальні і побутові відходи, хімічні речовини (передусім широко застосовувані в сільському господарстві пестициди і мінеральні добрива, що поліпшують і підвищують урожайність сільськогосподарських культур, але й великої шкоди довкіллю, адже застосовуються у величезних недопустимих кількостях), нафтопродукти.

формула высшего оксида  и характер его свойств.  [1]

напишите  формулы высших оксидов серы, селена и теллура, а также селената и теллурата калия.  [2]

запишите  формулу высшего оксида, формулу летучего водородного соединения ( если оно существует) и укажите, пользуясь периодической таблицей, порядковый номер, период, группу, подгруппу и принадлежность к металлам или неметаллам для следующих элементов: а) магний; б) кремний; в) рений; г) рутений; д) теллур; е) радий.  [3]

какова должна быть  формула высшего оксида хлора.  [4]

какова должна быть  формула высшего оксида иода.  [5]

способность отдавать электроны растет сверху вниз, а способность принимать электроны - снизу вверх по группе характерные проявляемые валентности - 2 и 4, степени окисления - - 4, 2, 4 для углерода наиболее часто встречаются соединения с валентностью 4, для свинца - соединения со степенью окисления 2 простейшие газообразные водородные соединения имеют формулу энф их прочность падает от углерода к свинцу степень окисления углерода в сн4 - 4, в рьн4 - 4  формулы высших оксидов  э02, их свойства изменяются от кислотных ( со2, sio2) до амфотсрных ( sno2, pbo2) оксид углерода ( ш со является безразличным ( несолс-образующим) оксидом, оксиды олова ( ii) и свинца ( ii) - основными с проявлением некоторых амфотсрных свойств. сила кислородсодержащих кислот типа н2эо3 уменьшается сверху вниз по группе.  [6]

во всех формулах r означает элемент данной группы.  формулы высших оксидов  относятся ко всем элементам группы.  [7]

все элементы, кроме гелия, неона и аргона, образуют кислородные соединения; существует всего 8 форм кислородных соединений. в периодической системе их часто изображают общими формулами, расположенными под каждой группой в порядке возрастания степени окисления элементов: r2o, ro, r2o3, ro2, r2o5, ro3, r2o7, ro4, где r - элемент данной группы.  формулы высших оксидов  относятся ко всем элементам группы ( главной и побочной), кроме тех случаев, когда элементы не проявляют степени окисления, равной номеру группы.  [8]

все элементы, кроме гелия, неона я аргона, образуют кислородные соединения; существует всего 8 форм кислородных соединений. в периодической системе их часто изображают общими 4юрмулами расположенными под каждой группой в порядке возрастания степени окисления элементов: r2o, ro, r2oa, rc, r2o5, коз, rjor, ro, где r - элемент данной группы.  формулы высших оксидов  относятся ко всем элементам группы ( главной и побочной), кроме тех случаев, когда элементы не проявляют степени окисления, равной номеру группы.  [9]

в периодической системе их часто изображают общими формулами, расположенными под каждой группой в порядке возрастания степени окисления: ra ro, r. во всех формулах r означает элемент данной группы.  формулы высших оксидов  относятся ко всем элементам группы.  [10]

все элементы, кроме гелия, неона и аргона, образуют кислородные соединения - оксиды. в периодической системе их часто изображают формулами, расположенными под каждой группой в порядке возрастания степени окисления элементов: r2o, ro, r2o3, ro2, r2o5, ro3, r2o7, ro4, где r - элемент данной группы.  формулы высших оксидов  относятся ко всем элементам группы ( главной и побочной), кроме тех случаев, когда элементы не проявляют степени окисления, равной номеру группы.  [11]

в периодической системе их часто изображают общими формулами, расположенными под каждой группой в порядке возрастания степени окисления: ro, ro, r. во всех формулах r означает элемент данной группы.  формулы высших оксидовотносятся ко всем элементам группы.   [12]