Тут следует отметить два момента. Первый состоит в том, что глина обладает очень низкой теплопроводностью и жидкость в глиняной посуде долго сохраняет первоначальную температуру, особенно если кувшин закрыть сверху. Но не это самое интересное. Гораздо забавнее эффект охлаждения жидкости, который наблюдается при нагреве кувшина солнцем. Как это работает? Глина материал пористый и все эти мелкие поры заполняются тонкими прослойками воды. При нагреве стенок нагревается в первую очередь вода в этих порах и начинает быстрее испаряться. Но испарение возможно только при поглощении энергии, которую в виде тепла этот процесс отнимает не только от теплых стенок кувшина, но и от жидкости в кувшине, потому что для испарения 1 грамма воды энергии требуется в несколько раз больше, чем для его нагрева. В результате вода в кувшине охлаждается.
ще однією екологічною проблемою є забруднення природного середовища- це одна із найважливіших екологічних проблем.
всесвітня організація охорони здоров’я дає наступне визначення поняттю забруднення”.
забруднення - це поява у довкіллі людини забруднюючих речовин чи будь- яких інших агентів (від вірусів до звукових хвиль надмірної інтенсивності), які безпосередньо чи опосередковано негативно впливають на людину і па створене нею для власних потреб штучне середовище.
речовини, які спричинюють забруднення навколишнього природного середовища, називають забрудітками, або полютантами.
забруднення - небажана зміна фізичних, хімічних або біологічних характеристик повітря, землі та води, яке може нині або в недалекому майбутньому мати несприятливий вплив на життя людини, рослин та тварин, умови життя та культурну спадщину, виснажувати або псувати сировинні ресурси. забруднення - один із лімітуючих факторів для людини.
ціна забруднення складається з трьох компонентів:
втрата ресурсів внаслідок експлуатації технологій з великою кількістю відходів; вартість ліквідації забруднення та контролю над ним.ціна здоров’я людей.
існують різні принципи класифікації забруднень навколишнього природного середовища. класифікація забруднень досить складна. разом з тим у відповідності з деякими пі розрізняють такі забруднення природного середовища:
механічні, хімічні, фізичні та біологічні (за типом походження); матеріальні, енергетичні (також за типом походження); стійкі, середньотривалі та нестійкі (за часом взаємодії з довкіллям); прямого та стороннього впливу на біоту (за способом впливу); навмисні, супутні, аварійно-випадкові.
механічні - викинуті як непридатні, спрацьовані тверді частки та предмети (дим, пил, уламки, деталі машин, побутові відходи).
хімічні - хімічні елементи і сполуки штучного походження (тверді, рідкі або газоподібні речовини).
фізичні - зміни теплових, електричних, радіаційних та світлових полів у природному середовищі (шуми, вібрації, вплив магнітних полів тощо).
біологічні - організми, збудники захворювань рослин, тварин, людини, біологічна зброя, або катастрофічне зростання (перенаселення) рослин чи тварин.
стійкі - забруднювачі, які не руйнуються впродовж тривалого часу, не усувається їх шкідлива дія самою природою (пластмаси, поліетилен, поліпропілен, радіоактивні речовини, гума тощо). такі хімічні речовини можуть не тільки накопичуватись, а також часто “біологічно посилюватись” в міру проходження в біологічних циклах та харчових ланцюгах. крім того вони можуть утворювати інші отруйні речовини, реагуючи з іншими речовинами оточуючого середовища, викликати ефект подвійної дії шкідливих речовин.
нестійкі .швидко руйнуються під дією природних фізико-хімічних або біохімічних процесів. ці забруднення викликають речовини, для яких існують природні механізми переробки (наприклад, побутові стічні води).
навмисне забруднення - це цілеспрямоване знищення лісів, використання родючих земель під забудову, утворення кар’єрів, шлаконакопичувачів, териконів, неправильне використання ресурсів (води, вилов риби та і
супутні - поступові зміни стану біосфери окремих районів планети під впливом антропогенної діяльності людини (опустелювання, висихання боліт, кислотні дощі, “парниковий” ефект та і
найпотужнішими джерелами практично всіх видів забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних) є передусім великі промислові комплекси. сконцентровані вони навколо родовищ корисних копалин, великих міст і водних об’єктів. найнебезпечнішими забруднювачами повітря є металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, фабрики, деякі військові підприємства.
основними техногенними забруднювачами природного середовища є різні гази, газоподібні речовини, аерозолі, пил, які у атмосферу об’єктами енергетики промисловості, транспорту, радіоактивні, електромагнітні, магнітні й теплові випромінювання, шуми, та вібрації “збагачені” шкідливими хімічними сполуками промислові стоки, комунальні і побутові відходи, хімічні речовини (передусім широко застосовувані в сільському господарстві пестициди і мінеральні добрива, що поліпшують і підвищують урожайність сільськогосподарських культур, але й великої шкоди довкіллю, адже застосовуються у величезних недопустимих кількостях), нафтопродукти.
ще однією екологічною проблемою є забруднення природного середовища- це одна із найважливіших екологічних проблем.
всесвітня організація охорони здоров’я дає наступне визначення поняттю забруднення”.
забруднення - це поява у довкіллі людини забруднюючих речовин чи будь- яких інших агентів (від вірусів до звукових хвиль надмірної інтенсивності), які безпосередньо чи опосередковано негативно впливають на людину і па створене нею для власних потреб штучне середовище.
речовини, які спричинюють забруднення навколишнього природного середовища, називають забрудітками, або полютантами.
забруднення - небажана зміна фізичних, хімічних або біологічних характеристик повітря, землі та води, яке може нині або в недалекому майбутньому мати несприятливий вплив на життя людини, рослин та тварин, умови життя та культурну спадщину, виснажувати або псувати сировинні ресурси. забруднення - один із лімітуючих факторів для людини.
ціна забруднення складається з трьох компонентів:
втрата ресурсів внаслідок експлуатації технологій з великою кількістю відходів; вартість ліквідації забруднення та контролю над ним.ціна здоров’я людей.існують різні принципи класифікації забруднень навколишнього природного середовища. класифікація забруднень досить складна. разом з тим у відповідності з деякими пі розрізняють такі забруднення природного середовища:
механічні, хімічні, фізичні та біологічні (за типом походження); матеріальні, енергетичні (також за типом походження); стійкі, середньотривалі та нестійкі (за часом взаємодії з довкіллям); прямого та стороннього впливу на біоту (за способом впливу); навмисні, супутні, аварійно-випадкові.механічні - викинуті як непридатні, спрацьовані тверді частки та предмети (дим, пил, уламки, деталі машин, побутові відходи).
хімічні - хімічні елементи і сполуки штучного походження (тверді, рідкі або газоподібні речовини).
фізичні - зміни теплових, електричних, радіаційних та світлових полів у природному середовищі (шуми, вібрації, вплив магнітних полів тощо).
біологічні - організми, збудники захворювань рослин, тварин, людини, біологічна зброя, або катастрофічне зростання (перенаселення) рослин чи тварин.
стійкі - забруднювачі, які не руйнуються впродовж тривалого часу, не усувається їх шкідлива дія самою природою (пластмаси, поліетилен, поліпропілен, радіоактивні речовини, гума тощо). такі хімічні речовини можуть не тільки накопичуватись, а також часто “біологічно посилюватись” в міру проходження в біологічних циклах та харчових ланцюгах. крім того вони можуть утворювати інші отруйні речовини, реагуючи з іншими речовинами оточуючого середовища, викликати ефект подвійної дії шкідливих речовин.
нестійкі .швидко руйнуються під дією природних фізико-хімічних або біохімічних процесів. ці забруднення викликають речовини, для яких існують природні механізми переробки (наприклад, побутові стічні води).
навмисне забруднення - це цілеспрямоване знищення лісів, використання родючих земель під забудову, утворення кар’єрів, шлаконакопичувачів, териконів, неправильне використання ресурсів (води, вилов риби та і
супутні - поступові зміни стану біосфери окремих районів планети під впливом антропогенної діяльності людини (опустелювання, висихання боліт, кислотні дощі, “парниковий” ефект та і
найпотужнішими джерелами практично всіх видів забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних) є передусім великі промислові комплекси. сконцентровані вони навколо родовищ корисних копалин, великих міст і водних об’єктів. найнебезпечнішими забруднювачами повітря є металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, фабрики, деякі військові підприємства.
основними техногенними забруднювачами природного середовища є різні гази, газоподібні речовини, аерозолі, пил, які у атмосферу об’єктами енергетики промисловості, транспорту, радіоактивні, електромагнітні, магнітні й теплові випромінювання, шуми, та вібрації “збагачені” шкідливими хімічними сполуками промислові стоки, комунальні і побутові відходи, хімічні речовини (передусім широко застосовувані в сільському господарстві пестициди і мінеральні добрива, що поліпшують і підвищують урожайність сільськогосподарських культур, але й великої шкоди довкіллю, адже застосовуються у величезних недопустимих кількостях), нафтопродукти.