Мы начинаем урок химии. Посмотрите друг на друга, подарите друг другу улыбки. Какое у вас настроение?
Изучение нового материала.
Вступительное слово учителя
Состав воздуха.
История открытия состава воздуха.
В 1774г англ. учёный Джозеф Пристли открыл самый распространённый на Земле элемент- кислород. Пристли открыл важнейшие свойства кислорода. Загадка воздуха была на пороге открытия.
Но Пристли был в плену у теории флогистона. Это была неверная теория химика Шталя(1659-1734),который считал, что существует воображаемое вещество флогистон, являющееся составной частью всех горючих тел. В процессе горения вещества теряют флогистон. При горении флогистон проявляется в виде огня. С этой теории неверно объяснялся процесс горения веществ.
В 1774-1777г франц. учёный Антуан Лоран Лавуазье провёл опыты, положившие начало опровержению теории флогистона. Лавуазье обладал редким даром объединять новые факты, открытия других и свои собственные опыты в одно целое. В 1777г Лавуазье формулирует положения кислородной теории горения:
1.вещества→простые и сложные
2.воздух-смесь двух простых веществ : кислорода(участвует в горении, обеспечивает дыхание, « кислород»-рождающий кислоты, это название дал Лавуазье) и азота (безжизненный)
3.горение –это химическое взаимодействие вещества с кислородом
4.в организме тоже происходит горение( медленное окисление),в результате выделяется СО2 и энергия (выделение СО2 Лавуазье наблюдал при горении угля и алмазов).Изучил химическую сторону дыхания. Кислородная теория горения стала стала толчком первой химической революции.
Во время великой французской революции Лавуазье оказался одной из жертв разгула якобинского террора. Научные заслуги не были приняты во внимание. 8 мая 1794г нож гильотины оборвал жизнь величайшего учёного. «Понадобилось лишь одно мгновение,чтобы отрубить эту голову ,но ,быть может,и столетия будет мало,чтобы создать подобную ей,»-сказал его современник.
А самое первоначальное открытие кислорода принадлежит китайскому учёному VIII| в. Мао – Хоа, который за 1000 лет до Лавуазье, установил, что в состав воздуха входит газ, поддерживающий горение и дыхание.
pH, Водневий показник — величина, що показує міру активності іонів водню (Н+) в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину. Для розведених розчинів можна користуватись терміном «концентрація» замість «активність» у цьому визначенні. pH нейтрального розчину становить 7, розчини із більшим значенням водневого показника є лужними, із меншими — кислими.
Загальну концепцію виміру кислотності розчину за до рН сформулював С. П. Соренсен (Sørensen) в 1909 р.
Визначення Редагувати
Див. також: Іонний добуток води
Співвідношення між pH та pOH
рН обчислюється як від'ємний десятковий логарифм активності іонів H+ (або, точніше, для водних розчинів — іонів гідроксонію [H3O+]) і є безрозмірною величиною:
При вищих температурах константа електролітичної дисоціації води підвищується, відповідно збільшується іонний добуток води Kw, тому нейтральною виявляється pH < 7 (що відповідає концентраціям, що збільшилися як H+, так і OH−); при зниженні температури, навпаки, нейтральна pH зростає. Всі ці зміни відбуваються в інтервалі значень[2] Kw від 0,11·10-14 (0 °C) до 55,0·10-14 (100 °C), тобто залежно від температури pH нейтрального розчину змінюється від -7,48 до -6,13.
рН абсолютно чистої води мусить мати значення 7. Але насправді такого майже ніколи не трапляється — наприклад, при контакті із повітрям у воді розчиняється вуглекислий газ, з якого утворюється вугільна кислота Н2СО3, внаслідок цього рН води падає до 5,7—6.
pH більшості відомих розчинів коливається між значеннями 0 та 14. Відомі розчини із значенням рН меншим нуля та більшим 14, але у таких випадках замість pH, як характеристики кислотності розчину, зазвичай користуються концентрацією кислоти або лугу.
Тип урока. Урок изучения нового материала
Ведущие методы. Словесный, наглядный.
Структура урока.
Организационный этап.
Изучение нового материала.
Закрепление.
Проверка усвоения.
Информирование о домашнем задании.
Организационный этап.
Мы начинаем урок химии. Посмотрите друг на друга, подарите друг другу улыбки. Какое у вас настроение?
Изучение нового материала.
Вступительное слово учителя
Состав воздуха.
История открытия состава воздуха.
В 1774г англ. учёный Джозеф Пристли открыл самый распространённый на Земле элемент- кислород. Пристли открыл важнейшие свойства кислорода. Загадка воздуха была на пороге открытия.
Но Пристли был в плену у теории флогистона. Это была неверная теория химика Шталя(1659-1734),который считал, что существует воображаемое вещество флогистон, являющееся составной частью всех горючих тел. В процессе горения вещества теряют флогистон. При горении флогистон проявляется в виде огня. С этой теории неверно объяснялся процесс горения веществ.
В 1774-1777г франц. учёный Антуан Лоран Лавуазье провёл опыты, положившие начало опровержению теории флогистона. Лавуазье обладал редким даром объединять новые факты, открытия других и свои собственные опыты в одно целое. В 1777г Лавуазье формулирует положения кислородной теории горения:
1.вещества→простые и сложные
2.воздух-смесь двух простых веществ : кислорода(участвует в горении, обеспечивает дыхание, « кислород»-рождающий кислоты, это название дал Лавуазье) и азота (безжизненный)
3.горение –это химическое взаимодействие вещества с кислородом
4.в организме тоже происходит горение( медленное окисление),в результате выделяется СО2 и энергия (выделение СО2 Лавуазье наблюдал при горении угля и алмазов).Изучил химическую сторону дыхания. Кислородная теория горения стала стала толчком первой химической революции.
Во время великой французской революции Лавуазье оказался одной из жертв разгула якобинского террора. Научные заслуги не были приняты во внимание. 8 мая 1794г нож гильотины оборвал жизнь величайшего учёного. «Понадобилось лишь одно мгновение,чтобы отрубить эту голову ,но ,быть может,и столетия будет мало,чтобы создать подобную ей,»-сказал его современник.
А самое первоначальное открытие кислорода принадлежит китайскому учёному VIII| в. Мао – Хоа, который за 1000 лет до Лавуазье, установил, что в состав воздуха входит газ, поддерживающий горение и дыхание.
Объяснение:
pH, Водневий показник — величина, що показує міру активності іонів водню (Н+) в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину. Для розведених розчинів можна користуватись терміном «концентрація» замість «активність» у цьому визначенні. pH нейтрального розчину становить 7, розчини із більшим значенням водневого показника є лужними, із меншими — кислими.
Загальну концепцію виміру кислотності розчину за до рН сформулював С. П. Соренсен (Sørensen) в 1909 р.
Визначення Редагувати
Див. також: Іонний добуток води
Співвідношення між pH та pOH
рН обчислюється як від'ємний десятковий логарифм активності іонів H+ (або, точніше, для водних розчинів — іонів гідроксонію [H3O+]) і є безрозмірною величиною:
{\displaystyle {\mbox{pH}}=-\lg \left[{\mbox{H}}^{+}\right]}{\displaystyle {\mbox{pH}}=-\lg \left[{\mbox{H}}^{+}\right]}
Отже, для нейтральних розчинів значення pH рівне 7, для лужних — більше 7, для кислих — менше. Із значення pH можна розрахувати pOH[1]:
{\displaystyle \mathrm {pOH=14-pH} }{\displaystyle \mathrm {pOH=14-pH} }.
При вищих температурах константа електролітичної дисоціації води підвищується, відповідно збільшується іонний добуток води Kw, тому нейтральною виявляється pH < 7 (що відповідає концентраціям, що збільшилися як H+, так і OH−); при зниженні температури, навпаки, нейтральна pH зростає. Всі ці зміни відбуваються в інтервалі значень[2] Kw від 0,11·10-14 (0 °C) до 55,0·10-14 (100 °C), тобто залежно від температури pH нейтрального розчину змінюється від -7,48 до -6,13.
рН абсолютно чистої води мусить мати значення 7. Але насправді такого майже ніколи не трапляється — наприклад, при контакті із повітрям у воді розчиняється вуглекислий газ, з якого утворюється вугільна кислота Н2СО3, внаслідок цього рН води падає до 5,7—6.
pH більшості відомих розчинів коливається між значеннями 0 та 14. Відомі розчини із значенням рН меншим нуля та більшим 14, але у таких випадках замість pH, як характеристики кислотності розчину, зазвичай користуються концентрацією кислоти або лугу.