с контрольной Установіть послідовність перетворення речовин під час синтезу етаналю із неорганічної речовини: а) кальцій карбонат, кальцій оксид, кальцій карбід, етин б) кальцій карбід, кальцій карбонат, кальцій оксид,етин в) кальцій оксид, кальцій карбонат, кальцій карбід,етин г) етин, кальцій карбонат, кальцій оксид, кальцій карбід 2.Установіть відповідність між наведеними речовинами і галузями їхнього застосування а ) метанол 1 -як антифриз; б) фенол 2- медицина,харчова промисловість; в) етанол 3-органічний синтез; г) етиленгліколь 4-отримання мінеральних добрив; 5- отримання пластмас; 3. Оберіть продукти реакції "срібного дзеркала" для глюкози а) CH2OH-(CHOH)4-COOH б) CH2OH-(CHOH)4-COOH + Ag в) CH2OH-(CHOH)4-CH2OH г) CH2OH-(CHOH)4-COOH + Ag2O 4. Оберіть речовини, з якими реагує амінооцтова кислота: а) вода; б) хлоридна кислота ; в) натрій гідроксид; г) водень ; д) вуглекислоий газ ; е) карбонова кислота . 5 Установіть відповідність між типом хімічної реакції та її рівнянням: 1) розкладу а) С2Н12О6 + Н2 → С6Н14О6 2) сполучення б) 2С2Н5ОН +2Na →2C2H5ONa +H2 3) заміщення в) C6H12O6 →2C2H5OH + 2CO2 4) обміну г) CH3COOH +NaOH →CH3COONa +H2O 6.Укажіть речовину, молекула якої містить найбільшу кількість гідроксильних груп: а) рибоза; б) етиленгліколь; в) глюкоза; г) гліцерол. 7.Вуглеводи, які піддаються гідролізу: а) фруктоза, сахароза, крохмаль; б) сахароза, крохмаль, целюлоза; в) фруктоза, глюкоза, сахароза; г) крохмаль, целюлоза; фруктоза. 8.Установіть послідовність використання речовин для здійснення таких перетворень: Al4C3 → CH4 →CH3Cl →CH3OH → ( CH3)2O а)KOH(вод.розч.);Cl2(hv); H2O; H2SO4(конц.) б,)H2SO4(конц.) ; H2O; KOH(вод.розч.); Cl2(hv) в)H2O; Cl2(hv) ;KOH(вод.розч.) ;H2SO4(конц.) г) H2O; KOH(вод.розч.); Cl2(hv); H2SO4(конц) 9. Внаслідок спиртового бродіння 72 г глюкози добули 30 ,8 г спирту. Установіть вихід спирту. варіанти відповідей:а)68%; б)56%; 84%; 72%. 10.Масова частка Оксигену у двохосновній насиченій карбоновій кислоті становить 54.23%. Вивести формулу кислоти, вказати суму індексів. варіанти відповідей:а)12,б) 10; в) 16; г) 14.
Алюминий (лат. Аluminium, химический символ Al, III группа периодической системы Менделеева, атомный номер 13, атомная масса 26,9815) — мягкий, легкий, серебристо-белый металл, быстро окисляющийся, удельная плотность 2,7 г/ см³, температура плавления 660 °C. По распространенности в земной коре алюминий занимает 3-е место после кислорода и кремния среди всех атомов и 1-е место — среди металлов. В природе представлен лишь одним стабильным нуклидом 27Al. Искусственно получен ряд радиоактивных изотопов алюминия, наиболее долгоживущий – 26Al имеет период полураспада 720 тысяч лет.
Алюминий - наиболее распространенный металл на земле, а по распространенности всех элементов в земной коре он занимает третье место. На его долю приходится 8% состава земной коры. Бокситная руда в настоящее время является главным сырьем для получения алюминия. Ежегодно в мире добывают от 80 до 90 млн. тонн бокситной руды. Почти 30% этого колличества добывают в Австралии и еще 15% на Ямайка. При нынешнем уровне мирового производства алюминия разведанных на земле запасов бокситов достаточно, чтобы обеспечивать потребности в алюминии еще несколько сотен лет.
Алюминий имеет наиболее разносторонние применения из всех металлов. Он широко используется в транспортном машиностроении, например для конструирования самолетов, судов, автомобилей. В химической промышленности алюминий используется в качестве восстановителя, в строительной промышленности - для изготовления оконных рам и дверей, а в пищевой промышленности - для изготовления упаковочных материалов. В быту он используется в качестве материала для кухонной посуды и в виде фольги для хранения пищевых продуктов.
атинское aluminium происходит от латинского же alumen, означающего квасцы (сульфат алюминия и калия KAl(SO4)2·12H2O), которые издавна использовались при выделке кож и как вяжущее средство. Из-за высокой химической активности открытие и выделение чистого алюминия растянулось почти на 100 лет. Вывод о том, что из квасцов может быть получена «земля» (тугоплавкое вещество, по-современному — оксид алюминия) сделал еще в 1754 немецкий химик А. Маргграф. Позднее оказалось, что такая же «земля» может быть выделена из глины, и ее стали называть глиноземом. Получить металлический алюминий смог только в 1825 датский физик Х. К. Эрстед. Он обработал амальгамой калия (сплавом калия со ртутью) хлорид алюминия AlCl3, который можно было получить из глинозема, и после отгонки ртути выделил серый порошок алюминия.
Только через четверть века этот удалось немного модернизировать. Французский химик А. Э. Сент-Клер Девиль в 1854 предложил использовать для получения алюминия металлический натрий, и получил первые слитки нового металла. Стоимость алюминия была тогда очень высока, и из него изготовляли ювелирные украшения.
Промышленный производства алюминия путем электролиза расплава сложных смесей, включающих оксид, фторид алюминия и другие вещества, независимо друг от друга разработали в 1886 году П. Эру (Франция) и Ч. Холл (США). Производство алюминия связано с высоким расходом электроэнергии, поэтому в больших масштабах оно было реализовано только в 20 веке. В Советском Союзе первый промышленный алюминий был получен 14 мая 1932 года на Волховском алюминиевом комбинате, построенном рядом с Волховской гидроэлектростанцией.
Объяснение:
Фільтрування — поширений процес при збагаченні вугілля, сланців і руд чорних і кольорових металів, гірничохімічної сировини, а також в хімічному і гідрометалургійному виробництві.
У збагаченні корисних копалин фільтруванням називається операція зневоднення дрібнозернистих пульп, що базується на примусовому виділенні з них води через пористу перегородку. Тверді частинки, що затримуються перегородкою, називаються кеком, або осадом, а вода, що пройшла через перегородку, — фільтратом.
При фільтрації зневоднення твердої фази і видалення фільтрату здійснюється створенням перепаду тиску з обох боків фільтрувальної поверхні. Залежно від створення перепаду тиску розрізняють вакуум-фільтри і фільтр-преси, гіпербарфільтри. В залежності від форми фільтрувальної поверхні вакуум-фільтри підрозділяють на барабанні (з зовнішньою і внутрішньою фільтрувальною поверхнею), дискові і стрічкові.