Важливою складовою українського народознавства є наука про народну творчість — фольклористика. Незважаючи на поважний вік, що обіймає понад два століття, вона все ще перебуває у пошуку оптимального наукового трактування багатьох питань, пов'язаних зі становленням та еволюцією предмета, його взаємин із історією, етнографією, літературою тощо. Та й головна справа в тім, що таке явище, як фольклор, не було незмінним за всіх часів.
Відомо, що фольклор виник разом із мовою. Саме у процесі продуктивного розвитку мови і викристалізовувався фольклор. Цей процес тривав так довго, як довго існує мова. Скільки саме — відповісти важко, але минуло багато й багато тисячоліть, перш ніж народи почали користуватися такою звичною і на перший погляд простою первинною комунікативною системою, як мова. Якщо період становлення і розвитку писемності становить 4—5 тисячоліть (у східних слов'ян — тисячоліття), то усна творчість перевищує цей період у 50—60 разів, а деякі дослідники впевнені, що у сто разів. Що стосується східних слов'ян, то тут всяка цифра буде гіпотетичною, оскільки історики не дали нам цілісної концепції у цьому плані. Зрозуміло, що багато чого здатний прояснювати сам фольклор, у якому можна знайти рудименти матріархату та родового суспільства, однак цей аспект фольклористичних студій розроблений ще недостатньо.
Не піду в армію
В інкубаторі, сидів дідок.
Почухав яйця і сказав:
"Ти хочешь в армію? Оуо! Ти, підеш в армію!"
А за горою, пасся петух.
Корова перднула, петух потух.
Не хочу в армію! Оуо! Не піду в армію.
Я пам'ятаю, свое рідне село,
Як я на тракторі ганяв у кіно.
Не хочу в армію! Оуо! Не піду в армію.
Я пам'ятаю, свое рідне село,
Як я лопатою черпав гімно.
Не хочу в армію! Оуо! Не піду в армію.
Я пам'ятаю рідний мопед,
Як на ньому я зламав хребет.
Не хочу в армію! Оуо! Не піду в армію.
А я назбираю мішок гранат,
І підірву военкомат!
І підірву його! Оуо! І підірву його!
А в армії є йще один военкомат,
А я назбіраю йще один мішок гранат.
І підірву його! Оуо! І підірву його!
Объяснение:
Не піду в армію
В інкубаторі, сидів дідок.
Почухав яйця і сказав:
"Ти хочешь в армію? Оуо! Ти, підеш в армію!"
А за горою, пасся петух.
Корова перднула, петух потух.
Не хочу в армію! Оуо! Не піду в армію.
Я пам'ятаю, свое рідне село,
Як я на тракторі ганяв у кіно.
Не хочу в армію! Оуо! Не піду в армію.
Я пам'ятаю, свое рідне село,
Як я лопатою черпав гімно.
Не хочу в армію! Оуо! Не піду в армію.
Я пам'ятаю рідний мопед,
Як на ньому я зламав хребет.
Не хочу в армію! Оуо! Не піду в армію.
А я назбираю мішок гранат,
І підірву военкомат!
І підірву його! Оуо! І підірву його!
А в армії є йще один военкомат,
А я назбіраю йще один мішок гранат.
І підірву його! Оуо! І підірву його!
Важливою складовою українського народознавства є наука про народну творчість — фольклористика. Незважаючи на поважний вік, що обіймає понад два століття, вона все ще перебуває у пошуку оптимального наукового трактування багатьох питань, пов'язаних зі становленням та еволюцією предмета, його взаємин із історією, етнографією, літературою тощо. Та й головна справа в тім, що таке явище, як фольклор, не було незмінним за всіх часів.
Відомо, що фольклор виник разом із мовою. Саме у процесі продуктивного розвитку мови і викристалізовувався фольклор. Цей процес тривав так довго, як довго існує мова. Скільки саме — відповісти важко, але минуло багато й багато тисячоліть, перш ніж народи почали користуватися такою звичною і на перший погляд простою первинною комунікативною системою, як мова. Якщо період становлення і розвитку писемності становить 4—5 тисячоліть (у східних слов'ян — тисячоліття), то усна творчість перевищує цей період у 50—60 разів, а деякі дослідники впевнені, що у сто разів. Що стосується східних слов'ян, то тут всяка цифра буде гіпотетичною, оскільки історики не дали нам цілісної концепції у цьому плані. Зрозуміло, що багато чого здатний прояснювати сам фольклор, у якому можна знайти рудименти матріархату та родового суспільства, однак цей аспект фольклористичних студій розроблений ще недостатньо.
У
О