Вычислите объемную и массовую долю (в %) оксида углерода (II) в смеси, которая содержит 16,8 л (при н. у.) оксида углерода (II) и 13,44 л (при н. у.) оксида углерода (IV). (φ(CO)=55,56%; ω(CO)=44,3%)
1 задача. Углеводороды — органические соединения, состоящие только из углерода и водорода.
Диены – непредельные углеводороды, содержащие в молекуле две двойные связи.
По старой классификации диеновые углеводороды называли диолефинами. По систематической номенклатуре ИЮПАК углеводороды с двумя двойными связями называют алкадиенами.
Название диеновых углеводородов производят от предельных углеводородов, в которых последняя буква заменяется окончанием – диен.
Примерами таких углеводородов являются пропадиен (C3H4), бутадиен (C4H6), пентадиен (C5H8), гексадиен (C6H10), гептадиен (C7H12), октадиен (C8H14), нонадиен (C9H16), декадиен (C10H18). изопрен (C5H8) и бутадиен (или дивинил; C4H6).
Состав этих углеводородов выражается общей формулой: CnH2n-2.
Диены легко полимеризуются. Так, в частности, процесс полимеризации бутадиена приводит к получению синтетического каучука. Это можно выразить в виде схемы:
2 задача. Из нормальной соли CuSO4 можно получить единственную основную соль (CuOH)2SO4 (медь(II) гидроксид сульфат). Следовательно, вначале протекает следующая реакция:
2CuSO4 + 2NH4OH = (CuOH)2SO4¯ + (NH4)2SO4.
В сокращенной ионной форме уравнение имеет вид
2Cu2+ + SO + 2NH4OH = (CuOH)2SO4¯ + 2NH .
При дальнейшем добавлении аммиака осадок растворяется, так как образуется растворимое комплексное соединение. Уравнение реакции в молекулярной форме:
ДЕНАТУРАЦІЯ (лат. denaturare — позбавляти природних властивостей) — процес, який супроводжується глибокими змінами в молекулах біополімерів, частіше білків. Він пов’язаний з порушенням четвертинної, третинної і вторинної структур, що спричиняє у свою чергу зміни фізико-хімічних і біологічних властивостей білка. Д. відбувається під впливом хімічних (мінеральні та органічні кислоти, луги, органічні розчинники, важкі метали, алкалоїди, детергенти, деякі аміди, напр. сечовина та ін.) і фізичних (температура, ультразвук, іонізуюча радіація та ін.) факторів. При Д. білка має місце розрив хімічних зв’язків (водневих, дисульфідних, електростатичних, ван-дер-ваальсових та ін.), які стабілізують вищі рівні організації білкової молекули, що призводить до зміни просторової структури білка. В більшості випадків первинна структура не порушується, тому після розкручування поліпептидного ланцюга (стадія нитки) він може знову стихійно скручуватися, утворюючи «випадковий клубок», тобто переходить до хаотичного стану, відмінного від нативної конформації. Типовими ознаками Д. є зниження гідрофільності і розчинності білків, збільшення оптичної активності, зміна ізоелектричної точки, зменшення стійкості білкових розчинів і молекулярної маси та зміна форми білкових молекул, збільшення в’язкості і посилення здатності до розщеплення ферментами, перехід молекули в хаотичний стан, при якому ігається агрегація білкових частинок і випадання їх в осад.
Denaturacia.ai
Схема денатурації білка: а — нативна молекула; б — розгортання поліпептидного ланцюга; в — стадія нитки; г — випадковий клубок
При нетривалій дії денатуруючого агента (напр. органічні розчинники) можливе відновлення нативної структури білка. Цей процес називається ренатурацією. При ренатурації відновлюється не лише структура, а й біологічні функції білка. З Д. пов’язані процеси переробки продуктів харчування, виготовлення одягу, взуття, консервування та сушіння овочів і фруктів. Результатом Д. є втрата здатності до проростання насіння при тривалому зберіганні, особливо за несприятливих умов. Процес Д. білків широко використовується в клініці, фармації і біохімічних дослідженнях для осадження білка в біологічному матеріалі з метою подальшого визначення в ньому небілкових і низькомолекулярних сполук, для встановлення наявності білка і його кількісного визначення, для знезараження шкіри і слизових покривів, для зв’язування солей важких металів під час лікування отруєнь солями ртуті, свинцю, міді тощо або для профілактики таких отруєнь на підприємстві. Процес Д. білків має місце під час прийому фармпрепаратів таніну і танальбіну, на чому ґрунтується їх в’яжуча і протизапальна дія. В’яжуча дія таніну зумовлена його здатністю осаджувати білки з утворенням щільних альбумінатів, які захищають від подразнення чутливі нервові закінчення тканин. При цьому зменшуються больові відчуття і відбувається безпосереднє ущільнення клітинних мембран, що зменшує вияв запальної реакції. Препарат танальбін — продукт взаємодії таніну з білком казеїном — на відміну від таніну не чинить в’яжучої дії на слизову оболонку рота і шлунка. Лише після надходження в кишечник він розщеплюється, виділяючи вільний танін. Застосовується як в’яжучий засіб при гострих і хронічних захворюваннях кишечнику, особливо у дітей.
У фармацевтичній практиці використання процесів Д. білка дозволяє контролювати якість білкових препаратів, напр., в ампулах.
1 задача. Углеводороды — органические соединения, состоящие только из углерода и водорода.
Диены – непредельные углеводороды, содержащие в молекуле две двойные связи.
По старой классификации диеновые углеводороды называли диолефинами. По систематической номенклатуре ИЮПАК углеводороды с двумя двойными связями называют алкадиенами.
Название диеновых углеводородов производят от предельных углеводородов, в которых последняя буква заменяется окончанием – диен.
Примерами таких углеводородов являются пропадиен (C3H4), бутадиен (C4H6), пентадиен (C5H8), гексадиен (C6H10), гептадиен (C7H12), октадиен (C8H14), нонадиен (C9H16), декадиен (C10H18). изопрен (C5H8) и бутадиен (или дивинил; C4H6).
Состав этих углеводородов выражается общей формулой: CnH2n-2.
Диены легко полимеризуются. Так, в частности, процесс полимеризации бутадиена приводит к получению синтетического каучука. Это можно выразить в виде схемы:
nCH2=CH—CH=СH2 → [— CH2—CH=CH—CH2—]n бутадиен синтетический каучук (полибутадиен)
2 задача. Из нормальной соли CuSO4 можно получить единственную основную соль (CuOH)2SO4 (медь(II) гидроксид сульфат). Следовательно, вначале протекает следующая реакция:
2CuSO4 + 2NH4OH = (CuOH)2SO4¯ + (NH4)2SO4.
В сокращенной ионной форме уравнение имеет вид
2Cu2+ + SO + 2NH4OH = (CuOH)2SO4¯ + 2NH .
При дальнейшем добавлении аммиака осадок растворяется, так как образуется растворимое комплексное соединение. Уравнение реакции в молекулярной форме:
Cu(OH)2SO4¯ + 10NH4OH = 2[Cu(NH3)4](OH)2 + (NH4)2SO4 + 10H2O.
Ионно-молекулярное уравнение реакции:
Cu(OH)2SO4¯ + 10NH4OH = 2[Cu(NH3)4]2+ + 2OH– + 2NH + SO + 10H2O.
ДЕНАТУРАЦІЯ (лат. denaturare — позбавляти природних властивостей) — процес, який супроводжується глибокими змінами в молекулах біополімерів, частіше білків. Він пов’язаний з порушенням четвертинної, третинної і вторинної структур, що спричиняє у свою чергу зміни фізико-хімічних і біологічних властивостей білка. Д. відбувається під впливом хімічних (мінеральні та органічні кислоти, луги, органічні розчинники, важкі метали, алкалоїди, детергенти, деякі аміди, напр. сечовина та ін.) і фізичних (температура, ультразвук, іонізуюча радіація та ін.) факторів. При Д. білка має місце розрив хімічних зв’язків (водневих, дисульфідних, електростатичних, ван-дер-ваальсових та ін.), які стабілізують вищі рівні організації білкової молекули, що призводить до зміни просторової структури білка. В більшості випадків первинна структура не порушується, тому після розкручування поліпептидного ланцюга (стадія нитки) він може знову стихійно скручуватися, утворюючи «випадковий клубок», тобто переходить до хаотичного стану, відмінного від нативної конформації. Типовими ознаками Д. є зниження гідрофільності і розчинності білків, збільшення оптичної активності, зміна ізоелектричної точки, зменшення стійкості білкових розчинів і молекулярної маси та зміна форми білкових молекул, збільшення в’язкості і посилення здатності до розщеплення ферментами, перехід молекули в хаотичний стан, при якому ігається агрегація білкових частинок і випадання їх в осад.
Denaturacia.ai
Схема денатурації білка: а — нативна молекула; б — розгортання поліпептидного ланцюга; в — стадія нитки; г — випадковий клубок
При нетривалій дії денатуруючого агента (напр. органічні розчинники) можливе відновлення нативної структури білка. Цей процес називається ренатурацією. При ренатурації відновлюється не лише структура, а й біологічні функції білка. З Д. пов’язані процеси переробки продуктів харчування, виготовлення одягу, взуття, консервування та сушіння овочів і фруктів. Результатом Д. є втрата здатності до проростання насіння при тривалому зберіганні, особливо за несприятливих умов. Процес Д. білків широко використовується в клініці, фармації і біохімічних дослідженнях для осадження білка в біологічному матеріалі з метою подальшого визначення в ньому небілкових і низькомолекулярних сполук, для встановлення наявності білка і його кількісного визначення, для знезараження шкіри і слизових покривів, для зв’язування солей важких металів під час лікування отруєнь солями ртуті, свинцю, міді тощо або для профілактики таких отруєнь на підприємстві. Процес Д. білків має місце під час прийому фармпрепаратів таніну і танальбіну, на чому ґрунтується їх в’яжуча і протизапальна дія. В’яжуча дія таніну зумовлена його здатністю осаджувати білки з утворенням щільних альбумінатів, які захищають від подразнення чутливі нервові закінчення тканин. При цьому зменшуються больові відчуття і відбувається безпосереднє ущільнення клітинних мембран, що зменшує вияв запальної реакції. Препарат танальбін — продукт взаємодії таніну з білком казеїном — на відміну від таніну не чинить в’яжучої дії на слизову оболонку рота і шлунка. Лише після надходження в кишечник він розщеплюється, виділяючи вільний танін. Застосовується як в’яжучий засіб при гострих і хронічних захворюваннях кишечнику, особливо у дітей.
У фармацевтичній практиці використання процесів Д. білка дозволяє контролювати якість білкових препаратів, напр., в ампулах.