При взаємодії спиртів з натрієм утворюються газоподібний водень і відповідні алкоголяти натрію. Приготуємо пробірки з метиловим, етиловим і бутіловим спиртами. Опустимо в пробірку з метиловим спиртом шматочок металевого натрію. Починається енергійна реакція. Натрій плавиться, виділяється водень.
2СН3ОН + 2 Na = 2 CH3ONa + H2
Опустимо натрій в пробірку з етиловим спиртом. Реакція йде трохи повільніше. Вирізняється водень можна підпалити. Після закінчення реакції виділимо етілат натрію. Для цього опустимо в пробірку скляну паличку і потримаємо її над полум'ям пальника. Надлишок спирту випаровується. На паличці залишається білий наліт етілат натрію.
2С2Н5ОН + 2 Na = 2 C2H5ONa + H2
У пробірці з бутіловим спиртом реакція з натрієм йде ще повільніше.
2С4Н9ОН + 2 Na = 2 C4H9ONa + H2
Отже, з подовженням і розгалуженням вуглеводневої радикала швидкість реакції спиртів з натрієм зменшується.
Обладнання: штатив для пробірок, пробірки, пінцет, скальпель, фільтрувальна папір.
Техніка безпеки. Дотримуватися правил роботи з вогненебезпечними рідинами і лужними металами.
Взаємодія етилового спирту з металевим натрієм
При взаємодії спиртів з натрієм утворюються газоподібний водень і відповідні алкоголяти натрію. Приготуємо пробірки з метиловим, етиловим і бутіловим спиртами. Опустимо в пробірку з метиловим спиртом шматочок металевого натрію. Починається енергійна реакція. Натрій плавиться, виділяється водень.
2СН3ОН + 2 Na = 2 CH3ONa + H2
Опустимо натрій в пробірку з етиловим спиртом. Реакція йде трохи повільніше. Вирізняється водень можна підпалити. Після закінчення реакції виділимо етілат натрію. Для цього опустимо в пробірку скляну паличку і потримаємо її над полум'ям пальника. Надлишок спирту випаровується. На паличці залишається білий наліт етілат натрію.
2С2Н5ОН + 2 Na = 2 C2H5ONa + H2
У пробірці з бутіловим спиртом реакція з натрієм йде ще повільніше.
2С4Н9ОН + 2 Na = 2 C4H9ONa + H2
Отже, з подовженням і розгалуженням вуглеводневої радикала швидкість реакції спиртів з натрієм зменшується.
Обладнання: штатив для пробірок, пробірки, пінцет, скальпель, фільтрувальна папір.
Техніка безпеки. Дотримуватися правил роботи з вогненебезпечними рідинами і лужними металами.
Объяснение:
Для расчетов, связанных с диссоциацией кислот, часто удобно
пользоваться не константой K, а показателем константы диссоциации pK,
который определяется соотношением
pK = –lgK . (28)
Величины KД и рК приведены в табл.5.
Электролиты, практически полностью диссоциирующие в водных
растворах, называются сильными электролитами. К сильным
электролитам относятся: большинство солей, которые уже в
кристаллическом состоянии построены из ионов, гидроксиды S-элементов,
некоторые кислоты (HCl, HBr, HI, HClO4, HNO3).
В растворах сильных электролитов вследствие их полной диссоциации
велика концентрация ионов. Свойства таких растворов существенно
зависят от степени взаимодействия входящих в их состав ионов как друг с
другом, так и с полярными молекулами растворителя. В результате
свойства раствора, зависящие от числа растворенных частиц, такие, как
электропроводность, понижение температуры замерзания, повышение
температуры кипения и т. д., оказываются слабее, чем следовало бы
ожидать при полной диссоциации электролита на невзаимодействующие
ионы. Поэтому для описания состояния ионов в растворе наряду с
концентрацией ионов пользуются их активностью, т. е. эффективной
(активной) концентрацией, с которой они действуют в химических
процессах. Активность ионов a (моль/л) связана с их моляльной
концентрацией Cm соотношением
а = γ Сm , (29)
где γ – коэффициент активности.
Коэффициенты активности меняются в широких пределах. В
разбавленных растворах их значения зависят в основном от концентрации
и заряда ионов, присутствующих в растворе, т. е. от "ионной силы"
раствора I, которая равна полусумме произведений концентраций всех
ионов, присутствующих в растворе