1. А.И. Солженицын утверждал, что «Матрёнин двор» - это притча.
Докажите, с опорой на текст, правоту автора.
«Притча – это небольшой рассказ, в иносказательном виде заключающий
религиозное или моральное поучение»
2. Как в произведении прозвучала тема «маленького человека»? Сопоставьте
с тем произведением, где она прозвучала впервые (указать героя, название
произведения и его автора)
хочу добавить ещё свой ответ
так, ну точного героя я не знаю, так как ты его не указал, и страницы учебника не хватит чтоб найти его, поэтому я попробую объяснить сразу несколько
1.Главный герой, друг конька (имя не помню)
волосы золотистые, одевается бедно, возраст примерно 20-30 лет (но раньше люди жили меньше, поэтому скорее 15 лет)
герой показан в произведении как добрый, молодой человек, поступки он совершал в основном хорошие, и судя по всем перечисленным параметрам автор относился к нему хорошо
2.конёк Горбунок (странное имя, но в принципе не мне решать) в произведении он показан как друг главного героя, и судя по тому что он конёк, то есть животное, которое используется как транспорт (как жесток этот мир). одевается? ну седло в принципе вроде как одежда. поступки у него такие же как у выше описанного персонажа, и автор также хорошо к нему относится.
3.король
король уже изображён в произведении как отрицательный персонаж. одевался он ну итак понятно что по королевски и богато, поступки у него были плохими, он не хотел чтоб его дочь (принцесса) вышла за главного героя и он стал принцем (хотя тут в принципе возможна отцовская любовь и старанее защитить свою дочь от главного героя, который ему не понравился, но тут про другое) автор относится к нему плохо (ну что и логично)
4.мачеха.
ну тут как король, только хуже, она плохо относилась ко всем, не хотела чтоб "её" дочь вышла замуж просто так.
про своё отношение к героям, это уже будет твоё мнение, я тут уже не отвечу, тут в принципе легко понять к кому как лично ТЫ относишься
ну и я хочу напомнить что читал давно, и возможно мачехи тут нет.
ну надеюсь хоть немножко
За жанром «Енеїда» І. Котляревського — це епічна, бурлескно-травестійна поема:
Травестія (від італ. «перевдягати») — різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним або героїчним змістом і відповідною формою переробляється у твір комічного характеру.
Пародія — сатиричний або гумористичний твір, що імітує творчу манеру письменника (або літературного напрямку) з метою його висміяти. Зберігаючи манеру письма, пародист вкладає в неї інший, гротескний зміст.
Бурлеск — це жанр гумористичної поезії. Комічний ефект досягається або тим, що героїчний зміст зображується в пародійному тоні, або тим, що про буденне говориться піднесено.
Алюзія — художньо-стилістичний прийом, натяк на певний художній твір, сюжет чи образ.
Силабо-тонічна система (від гр. sillabe — склад, tonos — наголос) — система віршування, яка визначається кількістю складів, числом наголосів та їх розміщенням у віршованому рядку.
Суть травестії та бурлеску — в різкому контрасті між темою й характером її розкриття. Попередні травестії «Енеїди» так чи інакше заперечували свою першооснову і цим зв’язували себе з нею. Котляревський поставив перед собою іншу мету: не висміяти чи принизити оригінал, а у відомому для всіх сюжеті дати опис зовсім нового, маловідомого досі для світу життя українського народу. «Енеїда» Котляревського — травестія, в якій не дотримано всіх правил жанру, швидше це героїко-комічна поема. Гумор «Енеїди» — не розважальний. Ніби жартуючи, Котляревський відтворив минуле України, сучасне (другу половину ХУІІІ ст. і початок ХІХ ст.) і заглянув у майбутнє.