1. Байрон за походженням був:
а) лордом
б) князем;
в) пером.
2. Фізична вада Байрона:
а) глухота;
б) сліпота;
в) кульгання.
3. Характерна прикмета творчості Байрона:
а) захоплення життям;
б) розчарування у суспільстві;
в) оспівування кохання.
4. Твір Байрона, що мав негативний відгук у пресі:
а) поема «Паломництво Чайльд Гарольда»;
б) поема «Гяур»;
в) поетична збірка «Часи дозвілля».
5. Другом Байрона був поет:
а) Вільям Вордсворт;
б) Йоганн Вольфганг Гете;
в) Персі Біші Шеллі.
6. Чого прагне душа ліричного героя у вірші «Мій дух як ніч.»?
а) веселощів;
б) сліз;
в) спокою.
7. Першим у європейській літературі романом у віршах вважають твір Байрона:
а) «Дон Жуан»;
б) «Паломництво Чайльд Гарольда»;
в) «Мазепа».
8. Перший у новій європейській літературі зразок ліро-епічної поеми мав назву:
а) «Дон Жуан»
б) «Паломництво Чайльд Гарольда»;
в) «Мазепа».
9. Сюжет про українського гетьмана Мазепу поет відшукав у:
а) «Історії Карла XII» Дідро;
б) «Історії Карла XII» Руссо;
в) «Історії Карла XII» Вольтера.
10. Розповідь в поемі «Мазепа» ведеться від імені:
а) автора;
б) Карла XII;
в) Мазепи.
11. Кого бачить в степу Мазепа?
а) зграю вовків;
б) табун диких коней;
в) зграю шулік.
12. Доля Байрона нагадує персонажа із його ж твору:
а) Мазепу;
б) Прометея;
в) Дон Жуана
ответ:Рассказ Владимира Одоевского "Городок в табакерке" вышел в свет в 1834 году. Табакерка в рассказе служит не для хранения табака, как подумали бы те, кто не был знаком с этим произведением. Писатель рассказал про музыкальную табакерку, которая издавала звуки от соприкосновения внутри между собой металлических деталей.
Кроме этого, табакерка у Одоевского была волшебная, в неё в своём сне попадает герой рассказа - мальчик Миша и знакомится с Мальчиками-колокольчиками, Молоточками, Валиком и Пружинкой и понимает как издаёт звуки эта коробочка.
На крышке музыкальной табакерки
были домики, башенки и ворота, а сделана она была из черепахи.
Объяснение:
Вони ступали , кульгаючи до річки…. Обидва були стомлені й виснажені, з обличчя не сходив вираз тупого терпіння, що його карбують тривалі знегоди». «Вони йшли, нахиливши низько плечі, а ще нижче голову, втупившись очима в землю».
Але шлях додому був тривалий, важкий і небезпечний. Та вони обов’язково його подолають. Двоє чоловіків миля за милею долали безкраю північну пустелю, ворожу і безжалісну до людей…. Портрет головного героя: «Його штани подерлися об гостре каміння , з колін сочилася кров, залишаючи червоні сліди. Тоді він поклав клунок на землю й почав підкрадатись до птахів плазом, як кіт до горобця », «Він з»їв пташенят куріпки жадібно, вкидаючи їх в рот , вони хрупали на зубах, немов яєчні шкаралупи», «Він трясся, наче паралітик» Тільки життя змушує страждати. Померти не боляче. Померти – заснути. Смерть – це значить кінець, спокій. Чому ж тоді йому не хочеться вмирати?
Він розпакував тюк і перш за все порахував, скільки у нього сірників. Їх було шістдесят сім. Щоб не помилитися, він перераховував три рази. Він розділив їх на три купки і кожну загорнув у пергамент; один згорток він поклав в порожній кисет, другий – за підкладку зношеної шапки, а третій – за пазуху. Коли він виконав все це, йому раптом стало страшно; він розгорнув усі три згортки і знову перерахував. Сірників було як і раніше шістдесят сім. Він уже не боровся, як борються люди. Це саме життя в ньому не хотіло гинути і гнало його вперед Навіть вмираючи, він не підкорявся смерті Але як не важко було йому йти, ще важче було переконати себе в тому, що Білл його не кинув, що Білл, звичайно, чекає його біля криївки. Він повинен був так думати, інакше не мало ніякого сенсу боротися далі, – залишалося тільки лягти на землю і померти.