1. Берілгендер қатары 21 натурал саннан тұрады. Осы қатардың қай сипаттамасы бөлшек сан бола алады? A) Мода B) Медиана C) Құлаш D) Арифметикалық орта ответ а
«Всем хорошим во мне я обязан книгам» М.Горький Книги… Отсутствие этого слова немыслимо в моей жизни. Для меня книги - это нечто особенное, можно сказать, даже святое. Это источник информации, знаний, воспитания. Книги окружают нас с самого рождения. Познавать окружающий мир я начал именно с них. Детские книги читали для меня родители. И прочитанное мне мыслить, а потом произносить первые слова. Повзрослев, я сам начал их читать, можно сказать, со второго класса. В них я находил ответы на тысячи вопросов. По ним я узнавал чужую боль и страдание, радость и счастье. Книга не только нам дает знание, но и учит доброте и сердечности. Это единственный учитель, с которым мы не расстаемся всю жизнь. Книга,безусловно, сыграла очень важную роль в моей жизни. Читая книги, я «работаю головой»,то есть думаю, размышляю, делаю какие-то выводы. Она разукрашивает мою повседневную жизнь своими разноцветными красками.Учит меня правильно размышлять,доказывать свою точку зрения, грамотно излагать свои мысли, восполнять свой словарный запас, улавливать все нужное, ценное. Книга формирует меня, как личность. Я убежден, что она воспитывает и нравственно, и духовно. Как и у людей, у них есть своя судьба, свой характер и своя история. Наши предки, например, использовали для изготовления первых книг то, что предлагала им окружающая природа. В дальнейшем великим шагом вперед стало изобретение папируса египтянами. До появления бумаги этот материал использовался для записей. Так появлялись первые образцы книг. Если говорить о моем отношении к этому творению человека, тооно, как к чему-то бесценному, таинственному. Наверное, это пришло с детства. Полагаю, мне читали сказки не просто для того, чтобы иллюзиями украсить мой мир, но и потому, что сказки очень важны в жизни каждого ребенка. С малых лет они учили меня отличать хорошие поступки от плохих, добро от зла, верить в лучшее и никогда не сдаваться. Ведь, читая сказки, мы всегда стремимся походить чем-то на любимых героев. Без хороших книг, как я думаю, моя жизнь была бы неинтересной. Трудно назвать одну единственную книгу, которая является главной в моей жизни. Ведь каждая прочитанная книга привносит что-то свое, учит, заставляет глубоко задуматься. Но есть книги, после прочтения которых возникает желание еще раз возвратиться к ним, ведь каждый находит в них что-то новое, ранее незамеченное, но бесконечно важное. Одной из таких для меня является книга «Дети капитана Гранта». Да, к тому же, в этом году это прекрасное творение Жюля Верна отмечает свой юбилей. В чем причина ее долголетия? Конечно, в ее героях, ведь они по-настоящему интересны и остаются образцом для подражания спустя столетия. Сильные духом они всегда остаются жизнерадостными, бодрыми, искренними. И добро побеждает зло. Герои произведения с надеждой смотрят в будущее и без устали идут к своей основной цели. Человеческая доброта и преданная дружба – истинные ценности, наполняющие их сердца. Иногда, вглядываясь в лица смелых и честных людей, вижу в них детей капитана Гранта. И это значит, что у нас есть надежда на светлое будущее. У этой книги характер настырный, сильный, целеустремленный, как и у главных героев. В наши дни все чаще говорят о том, что у книг нет будущего. К сожалению, их постепенно вытесняют кино, радио, телевидение, и компьютер. Но чтение книг нельзя заменить ничем другим. Кто-то из мыслителей говорил, что среди книг, как и среди людей, можно найти и хорошую компанию, и плохую. И в самом деле, ведь книги - это переплетенные люди. Без них были бы невозможны ни образование, ни культура нашего общества. Хотелось бы посоветовать всем детямпочаще посещать храм книги - библиотеку, ведь именно там открывается прекрасный и восхитительный мир волшебства! Читайте книги, если хотите быть духовно богатыми людьми!
ответ:Боротьба за людську гідність проти усякого приниження, насильства з юних років стала девізом усього життя письменника.
"У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, й одяг, і душа, і думки", — писав А. П. Чехов. Але цього прекрасного і не бачив письменник у тому суспільстві, в якому довелося йому жити. Старе, рабське суспільство калічило людей. Тільки обдаровані, сильні волею люди могли боротися і протистояти цьому рабству. Таким був і А. П. Чехов. Його дуже хвилювало те, що мерзотність звична, що пригнічення і приниження людини стало настільки звичним, що люди просто не помічають його. За це він ненавидів міщанське суспільство, сміявся з нього. Творчість письменника дедалі глибше пронизують гумор і сатира, гостріше висміюються різні людські вади. Він ніколи не сміявся з бідності, з людської біди, з людей, які через ті чи інші обставини не змогли піднятися на високу сходинку соціального становища, не змогли прославитися у житті, але нещадно карав підлабузників. Людина з психологією раба, здатна на самоприниження, була огидна письменникові.
Саме цю тему розкриває він у своєму оповіданні "Товстий і тонкий", де описує зустріч двох друзів дитинства, один із яких був товстим, другий тонким. Проте головне тут не у фізичній особливості двох друзів, а у їх духовних якостях. Зрадівши несподіваній зустрічі на вокзалі, вони, спілкуючись, з'ясовують, чого зумів досягнути в житті кожний із них. Хоча про їх суспільне становище можна було здогадатися за описом кожного з них. "Товстий тільки-но пообідав у ресторані, й губи його лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем". "Тонкий щойно вийшов з вагона і був нав'ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою й кофейною гущею".
Цілком зрозуміло, що друзі стоять на різних сходинках суспільства. Товстий — значно вище. І, здавалося б, він повинен би поводитися зверхньо, нахабно. Але, навпаки, він поводить себе дружньо, щиро. Душа його добра й відкрита. Він розуміє, що для давніх друзів його високе суспільне становище тайного радника тут не має значення. Головне — дружба.
Тонкий, дізнавшись про високий чин товариша шкільних років, відразу зіщулився замкнувся. Куди й подівалася його радість! У мові його з'являється принижений тон, усім своїм єством він починає показувати, що він ладен ледве не плазувати перед товаришем, який має вищий чин, ніж у нього. Це людина заздрісна, дріб'язкова. Ці його якості беруть початок ще з дитинства: в гімназії він був першим наклепником. І, ставши дорослою людиною, не зумів видавити з себе цю рабську психологію.
Чинопочитания, приниженість, підлабузництво стали основними рисами його характеру. З цього й сміється письменник у своєму оповіданні.
"Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є", — писав А. П. Чехов. На мій погляд, це йому чудово вдалося. Зустріч двох друзів закінчилася несподівано швидко: товстий зрозумів, що самоприниженість його колишнього друга не дасть їм можливості надалі підтримувати відносини. Підлабузництво тонкого викликає в нього огиду.
Отже, цей твір висміює підлабузництво дрібних людей (маються на увазі люди з дрібними душевними якостями) перед іншими, які стоять вище. Це добровільно принижені раби, які співчуття викликати не можуть.
М.Горький
Книги… Отсутствие этого слова немыслимо в моей жизни. Для меня книги - это нечто особенное, можно сказать, даже святое. Это источник информации, знаний, воспитания. Книги окружают нас с самого рождения. Познавать окружающий мир я начал именно с них. Детские книги читали для меня родители. И прочитанное мне мыслить, а потом произносить первые слова. Повзрослев, я сам начал их читать, можно сказать, со второго класса. В них я находил ответы на тысячи вопросов. По ним я узнавал чужую боль и страдание, радость и счастье. Книга не только нам дает знание, но и учит доброте и сердечности. Это единственный учитель, с которым мы не расстаемся всю жизнь.
Книга,безусловно, сыграла очень важную роль в моей жизни. Читая книги, я «работаю головой»,то есть думаю, размышляю, делаю какие-то выводы. Она разукрашивает мою повседневную жизнь своими разноцветными красками.Учит меня правильно размышлять,доказывать свою точку зрения, грамотно излагать свои мысли, восполнять свой словарный запас, улавливать все нужное, ценное. Книга формирует меня, как личность. Я убежден, что она воспитывает и нравственно, и духовно. Как и у людей, у них есть своя судьба, свой характер и своя история.
Наши предки, например, использовали для изготовления первых книг то, что предлагала им окружающая природа. В дальнейшем великим шагом вперед стало изобретение папируса египтянами. До появления бумаги этот материал использовался для записей. Так появлялись первые образцы книг.
Если говорить о моем отношении к этому творению человека, тооно, как к чему-то бесценному, таинственному. Наверное, это пришло с детства. Полагаю, мне читали сказки не просто для того, чтобы иллюзиями украсить мой мир, но и потому, что сказки очень важны в жизни каждого ребенка. С малых лет они учили меня отличать хорошие поступки от плохих, добро от зла, верить в лучшее и никогда не сдаваться. Ведь, читая сказки, мы всегда стремимся походить чем-то на любимых героев.
Без хороших книг, как я думаю, моя жизнь была бы неинтересной. Трудно назвать одну единственную книгу, которая является главной в моей жизни. Ведь каждая прочитанная книга привносит что-то свое, учит, заставляет глубоко задуматься. Но есть книги, после прочтения которых возникает желание еще раз возвратиться к ним, ведь каждый находит в них что-то новое, ранее незамеченное, но бесконечно важное. Одной из таких для меня является книга «Дети капитана Гранта». Да, к тому же, в этом году это прекрасное творение Жюля Верна отмечает свой юбилей. В чем причина ее долголетия? Конечно, в ее героях, ведь они по-настоящему интересны и остаются образцом для подражания спустя столетия. Сильные духом они всегда остаются жизнерадостными, бодрыми, искренними. И добро побеждает зло. Герои произведения с надеждой смотрят в будущее и без устали идут к своей основной цели.
Человеческая доброта и преданная дружба – истинные ценности, наполняющие их сердца. Иногда, вглядываясь в лица смелых и честных людей, вижу в них детей капитана Гранта. И это значит, что у нас есть надежда на светлое будущее. У этой книги характер настырный, сильный, целеустремленный, как и у главных героев.
В наши дни все чаще говорят о том, что у книг нет будущего. К сожалению, их постепенно вытесняют кино, радио, телевидение, и компьютер. Но чтение книг нельзя заменить ничем другим. Кто-то из мыслителей говорил, что среди книг, как и среди людей, можно найти и хорошую компанию, и плохую. И в самом деле, ведь книги - это переплетенные люди. Без них были бы невозможны ни образование, ни культура нашего общества.
Хотелось бы посоветовать всем детямпочаще посещать храм книги - библиотеку, ведь именно там открывается прекрасный и восхитительный мир волшебства! Читайте книги, если хотите быть духовно богатыми людьми!
ответ:Боротьба за людську гідність проти усякого приниження, насильства з юних років стала девізом усього життя письменника.
"У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, й одяг, і душа, і думки", — писав А. П. Чехов. Але цього прекрасного і не бачив письменник у тому суспільстві, в якому довелося йому жити. Старе, рабське суспільство калічило людей. Тільки обдаровані, сильні волею люди могли боротися і протистояти цьому рабству. Таким був і А. П. Чехов. Його дуже хвилювало те, що мерзотність звична, що пригнічення і приниження людини стало настільки звичним, що люди просто не помічають його. За це він ненавидів міщанське суспільство, сміявся з нього. Творчість письменника дедалі глибше пронизують гумор і сатира, гостріше висміюються різні людські вади. Він ніколи не сміявся з бідності, з людської біди, з людей, які через ті чи інші обставини не змогли піднятися на високу сходинку соціального становища, не змогли прославитися у житті, але нещадно карав підлабузників. Людина з психологією раба, здатна на самоприниження, була огидна письменникові.
Саме цю тему розкриває він у своєму оповіданні "Товстий і тонкий", де описує зустріч двох друзів дитинства, один із яких був товстим, другий тонким. Проте головне тут не у фізичній особливості двох друзів, а у їх духовних якостях. Зрадівши несподіваній зустрічі на вокзалі, вони, спілкуючись, з'ясовують, чого зумів досягнути в житті кожний із них. Хоча про їх суспільне становище можна було здогадатися за описом кожного з них. "Товстий тільки-но пообідав у ресторані, й губи його лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем". "Тонкий щойно вийшов з вагона і був нав'ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою й кофейною гущею".
Цілком зрозуміло, що друзі стоять на різних сходинках суспільства. Товстий — значно вище. І, здавалося б, він повинен би поводитися зверхньо, нахабно. Але, навпаки, він поводить себе дружньо, щиро. Душа його добра й відкрита. Він розуміє, що для давніх друзів його високе суспільне становище тайного радника тут не має значення. Головне — дружба.
Тонкий, дізнавшись про високий чин товариша шкільних років, відразу зіщулився замкнувся. Куди й подівалася його радість! У мові його з'являється принижений тон, усім своїм єством він починає показувати, що він ладен ледве не плазувати перед товаришем, який має вищий чин, ніж у нього. Це людина заздрісна, дріб'язкова. Ці його якості беруть початок ще з дитинства: в гімназії він був першим наклепником. І, ставши дорослою людиною, не зумів видавити з себе цю рабську психологію.
Чинопочитания, приниженість, підлабузництво стали основними рисами його характеру. З цього й сміється письменник у своєму оповіданні.
"Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є", — писав А. П. Чехов. На мій погляд, це йому чудово вдалося. Зустріч двох друзів закінчилася несподівано швидко: товстий зрозумів, що самоприниженість його колишнього друга не дасть їм можливості надалі підтримувати відносини. Підлабузництво тонкого викликає в нього огиду.
Отже, цей твір висміює підлабузництво дрібних людей (маються на увазі люди з дрібними душевними якостями) перед іншими, які стоять вище. Це добровільно принижені раби, які співчуття викликати не можуть.
Объяснение: