1)Друг детства героя поэмы. Каким он предстал перед нами? Поэма "За далью-даль"
2)Что позволяет нам понять сцена встречи двух друзей?
3)Какую тему и проблему поднимает автор в главе "Так это было"?

«труд кормит, а лень портит», так говорят в народе. лень – это состояние, когда неохота делать что-нибудь нужное и полезное. знаешь, что надо, а неохота. например, не хочется идти в школу или мыть тарелки после обеда.

встречается и лень – это когда лень даже играть, развлекаться и путешествовать. лениться бывает приятно. например, поваляться подольше в кровати или все выходные «бить баклуши». в некоторых случаях лениться опасно. что будет, если, например, альпинист поленится хорошо закрепить страховку во время восхождения на гору?

лени нельзя потворствовать. раз уступишь ей, два – и вот уже накопилась гора несделанных дел, неисполненных желаний. в раковине – немытая посуда, на столе – недописанное , в прихожей – грязные ботинки.

я думаю, что лень берется оттого, что человеку что-то делать неинтересно. но есть вещи, которые все равно делать необходимо. например, убирать в квартире – иначе она зарастет грязью. нужно соблюдать дисциплину в жизни, чтобы потом наслаждаться своего труда.

если человек не трудится, то становится скучным, медлительным и глупым. как герой романа писателя гончарова «обломов», который все собирался что-то сделать, но все было лень. с детства илью обломова не приучили к труду. он прожил скучную и неинтересную жизнь, ничего не достиг, ничего не повидал.

еще с ленивым человеком неприятно иметь дело. он ждет, что кто-то другой все сделает за него. то он надоедает просьбами, то прикидывается , чтобы его выручали. на ленивого человека нельзя положиться, он часто подводит других. в общем, никакой пользы, не говоря уже о . а кто захочет с таким «нянчиться»?

Цього літа за порадою вчителя світової літератури я прочитала невеличку за обсягом повість з дивними, аж занадто дитячими ілюстраціями. Проте текст виявився надзвичайно захоплюючим. «35 кіло надії» - дивовижно надихаюча книга. Вона показує читачам, що людина здатна змінити себе в кращий бік, якщо у нього є мета і сила волі, а головне - близькі, які в нього вірять і підтримують у всіх починаннях. Анна Гавальда своїм твором дає нам змогу поринути у світ дитини та через призму її почуттів і думок по-новому глянути на часом забуті речі. Грегуар Дюбоськ, юнак тринадцяти років, ненавидить школу. Проблема хлопця полягає в тому, що у нього зовсім не виходить вчитися. Розсіяного хлопчика двічі залишають на другий рік навчання в шостому класі, а в підсумку взагалі виключають. Лікар пояснюють особливість Грегуара тим, що у нього проблема з концентрацією уваги, а вчителі нарікають на те, що у молодого Дюбоск не голова, а решето. Втім, Грегуар і сам зізнається, що все, чого його намагаються навчити школі, для нього немов китайська грамота. Книга про проблеми в школі схвилювала практично кожного. Коли прийшла пора задуматися про своє майбутнє, Грегуар вирішує вступати до університету, де буде можливість працювати руками, майструвати, винаходити. Такий навчальний заклад є - університет Граншан, однак, щоб туди вступити, необхідна хороша успішність. У розпачі, Дюбоськ пише листа директору університету з проханням прийняти його. Дивно, але директор відповідає позитивно, тільки за умови, якщо Грегуар здасть вступний іспит. Ця книга вчить любити працю і навчання, поважати і любити старших і рідних. Також я зрозуміла, що не можна всіх оцінювати однаково, адже кожна людина-індивідуальність. Мені дуже сподобалася книга «35 кіло надії» і я раджу всім її прочитати.